Скільки разів я чула, що не можна давати грошей у борг друзям та родичам. Адже це може призвести до того, що ви втратите або гроші, або самих рідних.

Ось і зі мною сталася така історія. Тільки гроші в борг я не давала, а пустила на свою голову пожити до квартири похресницю Алісу, дочку моєї двоюрідної сестри.

Я довгий час жила сама. Дітей у мене не було, власне, як і чоловіка. Я проживала у двокімнатній квартирі, купленій в іпотеку. Незабаром я познайомилася з чоловіком, і він запропонував мені переїхати до нього. На що я, звісно, погодилася.

У цей час моя похресниця Аліса зі своїм чоловіком Андрієм та піврічною дочкою жили на орендованій квартирі. Свого житла вони не мали, власне, як і грошей на його придбання. У Андрія почалися труднощі на роботі, його понизили на посаді та скоротили зарплату.

Грошей у їхній сім’ї стало катастрофічно не вистачати. У тому числі й на оплату орендованої квартири. Тоді мені зателефонувала двоюрідна сестра Люда і дуже благала пустити Алісу зі своєю сім’єю до мене на квартиру, аргументуючи це тим, що я все одно там не живу, а квартира порожня.

Я погодилася, бо не змогла кинути в біді свою похресницю. Домовленість була така, що вони живуть безкоштовно, відшкодовуючи лише комунальні послуги.

Минуло приблизно три місяці. Я жодного разу за цей час не заїжджала до своєї квартири, бо була впевнена, що там усе гаразд. Та й незручно було їздити до своєї похресниці з перевірками. Але якось мені терміново знадобилося забрати свою дорожню сумку, яку я не встигла взяти з квартири.

Я зателефонувала Алісі, щоб попередити її про свій візит, але вона не відповіла. А оскільки сумка мені потрібна була терміново, я вирішила не чекати та поїхала сама, добре ключі у мене були з собою.

Вдома нікого не виявилося, тому я своїми ключами відчинила двері та увійшла всередину. У ніс одразу вдарив запах котячої сечі. Сморід був такий, що в мене запаморочилось в голові. “Вони що, завели кішку?” – подумала я.

– “Чому не попередили?”.

З цими думками я зайшла на кухню та відчинила вікно. Ковтнувши свіжого повітря, я прийшла до тями та озирнулася. Те, що я побачила, викликало у мене шок.

Брудний посуд купою лежав не лише в раковині, а й на кухонному столі. Підлога була брудною настільки, що в мене до неї прилипали ноги. Але найстрашніше, що я могла тут побачити – це був тарган, що пробігав по стіні.

У кімнатах теж був безлад. Розкидані речі та іграшки, незастелені ліжка, брудні ванна та туалет. Я ходила своєю квартирою, гидливо розглядаючи все навколо. Коли я віддавала ключі Алісі, тут був ідеальний порядок. Як можна перетворити квартиру на смітник з тарганами, маючи маленьку дитину?

Мої думки перервав звук дверей, їх хтось відчиняв. Це прийшла Аліса з дочкою. Я вийшла в коридор і, навіть забувши привітатись, обурено сказала:

– Алісо, це що таке? Чому квартира у такому вигляді? Ти що взагалі не прибираєш? Тут же повна антисанітарія! Як ви мешкаєте тут з дитиною?!

– Ну, взагалі, коли приїжджають у гості, спочатку дзвонять, – невдоволено зауважила дівчина.

Я була вражена до глибини душі.

– Ну якщо вже так, я приїхала до своєї квартири! І я тобі дзвонила! То ти не відповідала! Ти бачила, що на кухні повзають таргани?

– різко запитала я.

– Бачила, – не кліпаючи очима, заявила Аліса, – вони нам не заважають.

Я була в шоці від її безтурботності та безвідповідальності.

– Отже, так, – стримуючи емоції, щоб не злякати маленьку дитину, сказала я, – даю тобі тиждень на те, щоб вимити повністю всю квартиру або ж з’їжджайте.

– Як я маю робити це з маленькою дитиною на руках?! – обурилася Аліса.

– Ти хоч знаєш, що вона мені взагалі робити нічого не дає? Та й куди ми підемо?

– Ти живеш не сама, у тебе є чоловік. Відправ його погуляти з малюком, а сама приберись. Варіантів багато, було б бажання, – стояла я на своєму.

– А де ви житимете, мене мало хвилює. Я запропонувала вам свою допомогу, причому безкоштовно, а у відповідь отримала квартиру з тарганами.

Закінчивши розмову, я пішла. Відразу мені почала дзвонити сестра і виправдовувати свою дочку. Я пояснила свою позицію та сказала, що свого рішення міняти не збираюся. На що сестра мені сказала, що я роблю не красиво і не по-людськи.

Через тиждень Аліса повернула мені ключі та після цього ми з нею більше не спілкувалися. Сестра зачаїла на мене образу.

КІНЕЦЬ.