Сестра чоловіка доріkала мені в тому, що я поrано ставлюся до свекрухи. А незабаром у неї з’явилася своя

 

Я все ж тут господиня і жити тут мені. — Ой, — відмахнулася Ніна Германівна, — до справжньої господині тобі ще далеко. Слухала б, що старші кажуть! Я, як-не-як, до цієї квартирі теж безпосереднє відношення маю. — Як і ми з чоловіком, як і мої батьки, — кажу. Після відбуття Ніни Германівни чоловік весь вечір виконував мою вимогу: поставити все так, як ми поставили напередодні мого відходу в пологовий будинок. А мене від новонародженого відволік дзвінок Вікі.

— Як ти могла так розмовляти з моєю мамою? — Як? — Різко і нешанобливо! Посоромилася б, сама ж тепер мати! Я трубку поклала, не стала слухати. Ні, не подумайте, були у нас хороші моменти в стосунках з мамою і сестрою чоловіка. Але регулярно траплялися різні казуси. І найнеприємніше в них було те, що Віка прямо грудьми кидалася на захист мами від » нахабної » невістки. — Ну і подумаєш! Прийшла вона до вас без попередження, і двері відкрила своїми ключами, і захопила вас зненацька!

Вона Микиті мати, чого вона у нього не бачила? Або у тебе є щось, чого у неї немає? А ти замок поміняла, немов це і не її квартира, і не її сина! В 6: 15 в суботу Ніні Германівні прийшло в голову прийти до нас з чоловіком за скляними банками для консервації. А 2-х однорічний Сергій був у моїх батьків, і ми з чоловіком заснули тільки вранці. Звичайно, змінила замок. І це квартира наша. Якби не чоловік, я б почала потихеньку віддавати свекрусі гроші, які вона вклала в наше житло. — Ні, — сказав Микита, — мама не візьме і образиться смертельно.

Але замки поміняємо, ти права, недобре вийшло. І без попередження недобре. Я з нею поговорю. І говорив, а потім отримував мамині сльози і істерику Вікі: — Як ти посмів довести маму до сліз! Гаразд твоя дружина, вона їй чужа, але ти! Ти не пам’ятаєш, скільки праці мамі коштувало нас з тобою виростити! — Сергію не можна їсти цитрусові! — про всяк випадок я попередила свекруху ще раз, коли вона задумала нашого 4-х річного сина взяти в зоопарк. Повернули нам хлопчика з температурою і висипом.

— Я ж всього лише сік йому купила! Невже і сік апельсиновий можна? Ось як ще сказати! Я психанула, сказала, що більше Серьожа з несвідомою бабусею один нікуди не піде. — У мами гіпертонічний криз! — завив в мою трубку голос Віки, — вона і так за хлопчика переживає, а ти ще й звинуватила мою маму в його стані і пригрозила позбавити її спілкування з онуком! Ну що ти будеш робити! 2 роки тому наш син зібрався в 1-й клас, а Віка — заміж. Відгуляли на весіллі, у Вікиного чоловіка була спадкова квартира, але свекруха вклалася в ремонт і меблі для молодих.

Зрозуміло, її вклад був набагато менше, ніж вартість двушки. З часу заміжжя зовиці, треба зізнатися, відносини у мене з Ніною Германівною помітно потеплішали. Чи то нудьгувати вона стала по доньці більше (Віка жила тепер не дуже близько, до мами раз в 2 тижні вибиралася), то чи просто ми зі свекрухою притерлися характерами, але факт залишився фактом. — Можна до вас в суботу прийду? — частенько просилася мама чоловіка, — погуляти разом сходимо? Так сумно мені, так самотньо.

— Звичайно, — говорила я, — чекаємо, сходимо погуляємо, може в кіно? І ми йшли або в кіно, або погуляти всі разом. І свекруха начебто задоволена була. І навіть Віка якось на відстані від нас пом’ягшала, а може заміжжя позначилося. Могла мені і просто так подзвонити, але частіше за все зовиця дзвонила поскаржитися. — Ти уявляєш! — говорила сестра мого чоловіка, — ввечері, майже в 12, відкриває двері своїм ключом і йде.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩