– Сергію, ну ти що, зовсім?! Ти що мамі купив на день народження? Ну ти даєш! – обурювалась його дружина Валя. – Валю, а що тобі дійсно не подобається? Мені здається, що чудовий подарунок. А що по твоєму треба було дарувати? – Ні, ну я звісно ще їй купила крем, косметику дорогу. Але ти здивував мене! На дні народження Сергій простягнув тещі якусь коробочку. Теща відкрила її й ахнула. – Ой, а що ж це таке? – тільки й сказала вона

 

-Сергію, ну ти що, зовсім чи що? Ти що мамі купив на день народження? Ну ти даєш, Сергію! – обурювалася Валя.

-Валю, а що тобі дійсно не подобається? На мою думку, так чудовий подарунок. А що по твоєму треба було дарувати?

-Ні, ну я звичайно ще їй купила крем, косметику дорогу, те що вона любить. Але ти здивував мене. Ну та гаразд, я розумію, у вас з тещею свої стосунки, я вже краще не лізтиму, – пожартувала Валя.

Але, як то кажуть, у кожному жарті є тільки частка жарту. А решта – правда істинна. З тещею у Сергія з самого початку склалися особливі стосунки.

Ганна Валеріївна, мати Валі, любила зятя.

До Сергія донька Валечка, їхня з Віталієм розумниця, дівчинка з відзнакою у школі та червоним дипломом, зовсім на хлопців уваги не звертала. Поки вчилася, Валя ні з ким не зустрічалася. А потім швидко добрала своє, закохалася без пам’яті. Уві сні навіть говорила, ім’я його повторювала.

Ігор, Ігор…

Через якийсь час Валя познайомила батьків із цим Ігорем. Начебто звичайний хлопець, на перший погляд навіть непоганий, очі тільки ховає. Запитали, чим займається, що закінчив? Усміхається, мовляв, та все в мене добре. Запитали Валю, розкажи про Ігоря, з якої він сім’ї, де працює. Валя розізлилась, сказала, що вони люблять один одного, а решта не має значення. Що для неї важлива людина, а не її сім’я і робота!

А потім трапилася дуже дивна річ. Якось Ганна Валеріївна із чоловіком у гості збиралися. Вона приміряла нове плаття, і вирішила, що до нього чудово підійде золота підвіска у вигляді корони.

Останній подарунок від її мами, і тому для Ганни Валеріївни він був дорогий безмірно.

Подивилася в скриньці – дивно, немає підвіски. У старій скриньці теж немає. Тут чоловік Віталій зайшов, обличчя стурбоване:

-Ганно, ти у мене з кишені готівку не брала? Дивно, зняв спеціально, про всяк випадок. А зараз дивлюся – не вистачає.

У гості Ганна та Віталій все одно поїхали.

Але настрій був зіпсований.

Коли поверталися, Віталій запропонував:

-Ганно, може ми у Валі спитаємо? Ну хоч про підвіску, раптом вона взяла, не питаючи, і не повернула вчасно? Або бачила десь, ти ж могла не на місце покласти.

-Віталіку, не знаю навіть, Валя ніколи так не робила, а якби бачила, сказала б. І взагалі, думаєш це збіг? І підвіска, і гроші зникли, отак, одразу.

Прийшли додому – Валя вся у сльозах. Ігор від неї пішов. Подруга розповіла Валі, що Ігор любить грати, і ще щось прошепотіла.

І що Валя не перша, він і з Маринкою, і ще з кимось недовго зустрічався, та й покинув. А перед цим грошей позичив. Слово за слово – виявилося, і у Валі позичив. Подарункові від батьків, які їй на новий компʼютер давали!

Віталій Вікторович аж почервонів, але Ганна чоловікові – мовчи, мовляв! Не говори про наші пропажі, не роби ще гірше. Валя і так плаче – перше кохання не вдалося!

А через рік з’явився Сергій. Із батьком приїхав хлопець їм на дачі веранду будувати.

Працює Сергій, і все на Валю поглядає. А Валя спочатку фиркала, уваги не звертала. А потім відповідати почала. Підійде, поговорить, посміється, очима покліпає.

Якось Сергій зайшов до них у дім.

-Ганно Валеріївно, Віталію Вікторовичу, ми з батьком всю роботу закінчили. Уклалися в те, що ви нам заплатили, – і якось мнеться Сергій, ніби щось ще хоче сказати.

-Дякую, Сергію, піду я і батькові твоєму, Олексію Івановичу, теж спасибі скажу. Хороша веранда вийшла! Гарна. Ми вирішили ще премію вам з батьком дати. Тому що ви все якісно, ​​та й швидше, аніж ми домовлялися, зробили, – і Віталій на вулицю вийшов.

А Сергій одразу:

-Ганно Валеріївно, а я ще спитати хотів, тут така справа… Дочка мені ваша, Валя, дуже подобається. Але батько мій мені сказав – і не лізь, не для тебе Сергію, така дівчина. А ви що скажете, Ганно Валеріївно, тільки чесно. Я проти батьків не піду, не буде життя хорошого, – і дивиться запитально.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩