Сергій зайшов в магазин, раптом він побачив симпатичну жінку і вирішив познайомитися. – Допомогти? – запропонував Сергій і дістав їй пачку макаронів. – Що приготуєте? – Лазанью чоловікові зроблю! А то мої тефтелі вже набридли! – весело відповіла вона. – Чи не даремно стараєтеся? В мене на роботі колега свої обіди, приготовлені дружиною, викидає, – сказав Сергій. – Якби я про таке дізналася, я своєму влаштувала б! – відповіла жінка. – Так, якщо дружина Романа дізнається, йому дістанеться! – підтримав її Сергій. – Ви сказали Романа? – здивовано запитала Настя і застигла від несподіваної здогадки

 

– І від чого мені тебе сьогодні доведеться рятувати? – запитав Олег, запарюючи другу мівіну.

– Пюрешка і тефтелі! – весело відповів Роман.

– О, знову? – з підробленою посмішкою спитав друг.

– Знову!

– Минулого тижня вже були ці погані тефтелі! Скільки можна?

– Ось і я свою дружину про це питаю, але вона мене і слухати не хоче! Гаразд, налітай!

***

Сергій, їхній новий колега, з подивом дивився на нових знайомих, не розуміючи, чим Роману не подобається домашня їжа. Олег вирішив пояснив.

– Справа в тому, що Роман скучив за всякою нехорошою їжею, на зразок мівіни, піци, чебуреків та іншого, а дружина йому щодня їжу в лоточок накладає, щоб він нормально харчувався. Я його рятую. Не викидати ж їжу! Він їсть мою мівіну, а я наминаю їжу, яку його дружина готує!

– А що вона так погано готує? – Запитав Сергій, дістаючи свій бутерброд з мікрохвильової печі.

– Та ні, нормально готує начебто. Просто не завжди хочеться всіх цих тефтелів, супів із фрикадельками та м’яса по-французьки! – З усмішкою відповів Олег, відкриваючи контейнер друга. – Ось і доводиться йому допомагати по-братськи.

– А чи не простіше дружині сказати, щоб не старалася і не готувала. Вона тільки рада буде! – зауважив Сергій.

– Так, Роман намагався, але вона й чути не хоче!

– А ти й радий старатися!

– А чого пропадати добру?

– Так, була б у мене дружина, яка мені обіди на роботу складає, я її їжу б нікому не віддав! – замріяно сказав Сергій, відкушуючи бутерброд.

– Так в чому проблема. Одружуйся! Хто тобі заважає?

– Та не зустрів я ще своєї половинки!

– Ну, нічого, зустрінеш ще! – поплескав його по плечу Олег. – Ти ж нещодавно у нашому місті? У нас тут симпатичних дівчат повно!

Хлопці пообідали, а потім знову розпочали роботу. Всі вони працювали в одній меблевій компанії, щоправда, на різних посадах. Роман був начальником відділу продажів, Олег у збиранні, а Сергій нещодавно влаштувався до них на склад.

Наче у воду дивився новий знайомий. Того ж вечора Сергій познайомився із симпатичною жінкою років тридцяти. Може, трохи молодше.

Вона стояла в супермаркеті і намагалася дістати пачку якихось дивних макаронів з верхньої полиці. Маленька така, на зріст трохи вище метра п’ятдесяти, але гарненька.

– Вам допомогти? – галантно запропонував Сергій.

Сам він був вищий за середнього зросту і дістати до верхньої полиці міг без проблем.

– Буду вам дуже вдячна! – Сказала незнайома красуня і посміхнулася.

Її посмішка! Побачивши її, Сергій ніби поплив. Все перемішалося. Сьогодні, учора, завтра. Хотілося залишитись у цьому моменті і нікуди не рухатися, але схопивши макарони, дівчина пішла далі, шукати інші продукти.

Оговтавшись, Сергій побіг за нею.

– Що будете готувати? – поцікавився він, наче між справою.

– Та ось, вирішила чоловікові лазанью зробити! А то йому мої тефтелі вже набридли! – весело сказала дівчина.

– Мене до речі Сергій звуть! – не розгубився він. – А вас?

– А мене Настя, і можна на ти!

Сергій зовсім забув про ту розмову з колегами сьогодні на обіді, але зараз раптом згадав.

– Ой, чи не дарма ти так стараєшся, якщо доводиться самій по магазинах бігати? – весело спитав він.

– З чого раптом? Хіба погано коханого чоловіка побалувати?

– Так, чув я сьогодні історію одну цікаву, тепер і не знаю, добре це чи погано!

– Що за історія? – з цікавістю спитала вона.

– Так, знайомий один свої обіди, приготовлені дружиною, другові найкращому віддає, а сам натомість мівіну їсть. Ось і зрозумій після цього чоловіків!

– І справді, дивна людина. Якби я про таке дізналася, я б своєму таку прочуханку влаштувала! – ніби образившись за іншу жінку, сказала Настя.

– Так, якщо дружина Романа дізнається, йому теж дістанеться! – Підтримав її Сергій.

– Романа? – Здивовано запитала вона. – А чи можна поцікавитися, де ви працюєте?

– Та я тільки недавно приїхав до вашого міста. Ще до ладу нікого не знаю. Мене вантажником взяли до меблевої фабрики на лівому березі.

Почувши це, Настя зупинилася і дивилася на нового знайомого. Вона виглядала такою ображеною.

В голові вона склала два плюс два. Чоловік останнім часом постійно відчував важкість, його теж звати Роман, він також працював у тій фірмі. Навряд чи це збіг.

– Ось негідник! Так це Олег вічно його їжу їсть, а мій всякими мівінами харчується! – обурено сказала вона.

Тут Сергій і зрозумів, що потрапив у халепу, але звідки ж він міг знати, що прекрасна незнайомка виявиться дружиною його колеги.

– Упс! – винно сказав він, не знаючи, як виправдатися.

Настя кинула візок і попрямувала до виходу, бурчачи під ніс:

– Як він міг! Буде тобі лазанья! І тефтельки, і котлети, і вермішель. Я отже, стараюся, стараюсь, а ти!

Сергій кинув свої покупки та побіг за нею. Наздогнав тільки біля машини, коли вона вже відчиняла двері.

– Я не можу дозволити тобі сісти за кермо у такому стані! – впевнено сказав він. – Ходімо, пригощу тебе кавою, а як заспокоїшся, поїдеш, куди ти там збиралася.

– Ні! – сказала вона, але Сергій наполіг.

Настя його нарешті почула. Вирішила прийняти запрошення на каву від нового знайомого.

Вони зайшли в кафе, розташоване в тому ж супермаркеті, Сергій замовив їм каву та пару тістечок. Чим ще можна заспокоїти жінку? Принаймні, нічого кращого він не вигадав. На його подив це спрацювало.

Настя поїдала тістечко і потроху заспокоювалася, хоч образа ще не пройшла.

– Це ж треба! Я же дістав цей Олег. Він такий нахабний. Виявляється, я йому стільки часу старалася. Ти не знаєш, чи давно це триває?

– Правда, не знаю. Мені шкода, що розповів чужу таємницю. Будь ласка, не видавай мене. Твій же чоловік із начальства, він мене точно звільнить!

– Не звільнить. Я йому нічого не скажу! Придумаю, як його провчити!

– Дякую велике, а то не так просто знайти роботу із гарною зарплатою.

– Розумію, сама довго шукала. То як виходить? Я біжу після роботи в магазин за продуктами, потім танцюю біля плити більше години, часом і по три, щоб смачненьким його побалувати, а він! Я ж знаю, що смачно готую!

– Так, пахли сьогоднішні тефтелі дуже апетитно! – погодився Сергій і винувато посміхнувся. – Я б такі нікому не дав!

– Найприкріше те, що я так сильно люблю готувати. Мені ж і не важко, тільки на радість, але для чужого чоловіка я б так не старалася!

– Щастить! А я до ладу не вмію нічого готувати! Так, картоплю посмажити чи яєчню, пельмені зварити. Вам жінкам простіше!

– Немає жодної різниці жінка ти чи чоловік. Будь-хто може навчитися готувати, якщо захоче! – Упевнено сказала Настя, взявшись за його тістечко. – Хочеш, я тебе навчу? – Раптом запропонувала вона.

Сергій би, за ідеєю, мав відмовитися, але представивши її на своїй кухні, просто не зміг.

– Хочу! Може, почнемо з лазаньї, яку ти хотіла сьогодні приготувати? Чи це надто складно?

– Немає там нічого складного, якщо ти маєш необхідний посуд!

– А ходімо і купимо все необхідне. Я квартиру винаймаю, у мене там тільки каструлька, сковорідка та кілька тарілок!

– А духовка працює?

– Думаю так. Там духова шафа електрична стоїть. Підійде?

– Підійде! – весело сказала Настя, доїла останній шматочок вже його тістечка і встала зі стільця.

Роман повернувся додому, у квартирі було темно та тихо. Він пройшовся кімнатами, але дружину так і не виявив. Вже збирався зателефонувати їй, коли почув, як провертається ключ у замку.

– Ти де була? – поцікавився він. – Час бачила?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩