Сергій зайшов в квартиру, вдома нікого не було. – Дивно, – подумав хлопець, і пішов на кухню. Сергій розігрів собі макарони з сосисками, пообідав і вирішив зателефонувати мамі.  Він набрав номер, але абонент не відповідав. – Та що ж таке? Де мама, тато і бабуся, – здивувався він. Раптом відкрилися вхідні двері, у квартиру зайшла мама. Вона була вся в сльозах. – Що сталося, мамо? – вигукнув Сергій. Мама мовчала. Сергій здивовано дивився на маму, приготувавшись до найгіршого

 

Сергію бабуся тяжко занедужала. Мама Сергія ходила з сумними, заплаканими очима. І Сергій зрозумів, що відбувається щось незвичайне. Адже бабуся раніше ніколи так довго не лежала у ліжку. Вона завжди була весела та бадьора. Робила з ним зарядку вранці, пекла пишні смачні пиріжки та млинці.

А ще вона читала Сергію книжки з гарними картинками.

І розповідала всякі цікаві історії. Або вони ходили гуляти до парку, і годували на ставку качечок. І дивилися, як на деревах розпускаються листочки.

А раптом тепер нічого не буде?

Сергій зліпив для бабусі гарненького котика з чорною спинкою та білою грудкою. І нашиптав котику, щоб той доглядав бабусю, коли нікого немає поруч і допомагав їй. Він тихо поставив котика на тумбочку біля бабусиного ліжка, думав, що вона спить.

– Дякую, Сергійкуо, – бабуся розплющила очі і посміхнулася вперше за останні дні, – дякую, моє янголятко!, – І взяла котика тремтячою рукою.

Вночі Сергій ніяк не міг заснути. Він плакав, бо подумав, що бабусі не стане і більше не буде з ним поруч ніколи.

Я ніколи більше не побачу бабусі. То була дуже важка думка.

Ніколи.

Сергій заснув увесь у сльозах, намагаючись не плакати голосно. Бабуся занедужала, і Сергій знову спав у батьківській кімнаті. А він вже так звик бути з нею.

Йому тепер здавалися такими важкими слова, що коли бабусі не стане, та кімната стане його.

Ні!

Краще він спатиме на підлозі в коридорі, як їх песик Кузька, але бабуся нехай буде жива! Він подумки обіцяв, що більше ніколи не буде вередувати. Навіть мити руки і їсти в супі моркву та цибулю буде. А ще він ніколи не братиме нишком цукерки з буфета.

“Будь ласка, нехай бабусі стане краше! Будь ласка!”, – просив він Боженьку. У бабусі в кімнаті висіли іконки, і вона Сергію казала, що Боженька все може.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩