Сергій прийшов до Марини пізно. Він мовчки роззувся в коридорі і сів за стіл на кухні. – Сергійку, будеш вечеряти? – крутилася біля нього Марина. – Я тут якраз качечку запекла. Ти чого такий похмурий? – Марино, нам треба серйозно поговорити, – раптом почав чоловік. – Я не можу так більше! Коли ми нарешті почнемо жити разом? У мене ж є квартира! Марина одразу спохмурніла. – Ну що ж добре, – сказала вона. – Але спочатку познайомлю тебе з моїми дітьми. Наступного дня вони зустрілися в кафе з дітьми. Вони як побачили Сергія, то роти повідкривали від здивування

 

-Сама, тільки я сама у всьому винна! – подумки сварилась на себе Марина.

…Вона народилася і виросла в порядній сімʼї. Красива, спокійна, розумна дівчинка. Ї

Марина добре навчалася у школі, займалася спортом, брала участь та перемагала в олімпіадах.

Батьки мріяли, що вона вступить до престижного вузу, і вона вступила б обов’язково, але зустріла Марка.

Їй було 17 років, йому 24 роки…

Марина вперше закохалася і не могла зрозуміти, чому тато і мама не поділяють її захоплення з приводу обранця?

Чому батько виставив його, коли той прийшов просити її руки?

…Через два місяці Марина закінчила школу і поїхала з Марком у його рідне місто, а коли їй виповнилося 18 років, вони одружилися.

Батьки приїхали на весілля, та з вибором доньки так і не змирилися.

Допомагати, то вони допомагали, а як же ж інакше?

Єдина дочка, рідна кровиночка. Молоде подружжя винаймало квартиру. Народився перший онук Ігорчик і батьки Марини купили їм однокімнатну, а через три роки, після народження другого онука Степана, допомогли молодим з трикімнатною квартирою.

Батько зробив дарчу на дочку. До цього моменту її сімейне життя почало давати тріщину. Шалена закоханість пройшла, рожеві окуляри впали з очей…

Як виявилося, родина Марка була не зовсім благополучною.

Гульбанити любили всі – тато, мамо, молодший брат, який жив із батьками.

Вони не були зовсім вже гульвісами. Ні, такого не можна сказати.

Вони гульбанили з розумом. Батьки працювали і відривалися на повну лише у вихідні дні.

Брат ніде не працював і не вчився, він гульбанив коли хотів і скільки хотів.

Марко постійно їздив до них, міг тижнями не з’являтися вдома.

Марина працювала і заочно навчалася. Працювати доводилося багато.

Чоловік працював через так-сяк. А кому потрібен працівник, який іде у тривалі загули?

Марина розуміла, що далі буде гірше. Вона втомилася від його веселощів і сварок, постійних зрад, але, як і багато жінок, не наважувалася на розлучення.

В глибині душі вона сподівалася на диво і тягла з розлученням, пробачала чоловіка, давала йому другий… П’ятий… Десятий шанс.

…Увечері після відвідування жіночої консультації Марина прийшла додому втомлена, і якась спустошена.

Вона працювала на двох роботах у бухгалтерії на підприємстві, а вечорами мила підлогу.

Потрібно було тягнути сім’ю. Просити допомоги у батьків було соромно. Вони й не знали, що її чоловік уже два роки ніде не працює, а спокійно лежить на дивані, якщо, звичайно, вдома, а не десь друзями та родичами.

Ось і сьогодні Марко лежав на дивані веселий. Він побачив дружину і захотів пінного. Ця його зухвала вимога стала останньою краплею, що переповнила чашу її терпіння.

Наступного дня Марина написала заяву на розлучення та зібрала речі чоловіка.

Вона навіть сама викликала і заплатила йому за таксі. Чоловік пішов із усмішкою.

Він не міг повірити, що дружина виставила його назавжди. Намагався повернутись, але замки у дверях були нові. Двері йому не відчиняли, а якщо починав сваритися бабуся – сусідка дзвонила куди треба, і Марко залишив їх у спокої.

Розлучилися вони досить швидко. Аліменти чоловікові присудили, а що толку? Він ніде не працював, що з нього взяти? Ігорчику було 7 років, а молодшому Степанові 4 роки. Марко так і не дізнався, що має народитися дочка.

Через три місяці його не стало. Мати з батьком були на дачі. Вони з братом добре погульбанили і забули про плитку… Поки сусіди відчули запах, поки викликали рятувальників… Брату вдалося врятуватися, а йому нема.

Спочатку Марина відчувала себе винною, але з іншого боку не могла ж вона бути вічною йому нянькою?

Ніколи було сумувати. Незабаром народилася донька Тетянка. Троє дітей, робота, будинок. Марина продовжувала працювати, щоб діти ні чого не потребували.

Їхні пенсії через втрату годувальника вона відкладала на їхню майбутню освіту. Про себе вона забула. Поставила хрест на особистому житті. Було не до того.

Час минав. Виросли діти.

Ігор закінчив університет. Степан навчався в університеті і підробляв перекладами. Тетяна після школи вступила теж вчитися.

Діти мають своє життя. Мати стала їм не дуже потрібна.

Марина вперше за довгі роки почала почуватися самотньою. Увечері діти розбредуться хто куди, а вона сидить одна біля телевізора. У свята теж, у них своя компанія, а в неї і компанії немає, знову одна біля телевізора.

У цей час вона й познайомилася з Сергієм. Пізно ввечері Марина самотньо стояла на зупинці. Вона пізно поверталася з роботи.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩