Сашко прийшов додому пізно. Він відкрив двері і глянув на свою кохану Юлю. Вона сиділа на дивані і дивилася телевізор. Жінка скочила, коли побачила Сашка. – Коханий, я так сумувала! – сказала вона. Сашко мовчки глянув на неї і раптом дав їй дорожню сумку. – Юлю, збирай речі і йди! – заявив він з порога. – Сашко, це такий жарт? – Юля аж присіла від несподіванки

 

Сашко не зволікав із розставанням. Поки йшов додому, перед очима чітко вимальовувалося, що і як він скаже. За фактом так і сталося. Було вже пізно.

Сашко відкрив двері і глянув на свою кохану Юлю.

Вона сиділа на дивані і дивилася телевізор. Жінка аж скочила, коли побачила Сашка.

-Коханий, я так сумувала, – сказала вона.

Сашко мовчки глянув на неї і раптом дав їй дорожню сумку.

-Юлю, збирай речі і йди! – заявив він з порога.

-Сашко, це такий жарт? – Юля аж присіла від несподіванки.

-Я не шуткую. Давай чесно – ти любиш мої гроші. Якби я був небагатий, ти б і не подивилася в мій бік.

-Сашко, ти чого?

-Не лестись до мене. Ми знаємо, що ти меркантильна.

Вона ще не бачила його таким рішучим. До цього він був піддатливий. Так, його можна було запросто вмовити витратитися на дружину. Дружину лише за назвою, не за документами.

Юлю він зізнався, ще одружений з Ірою. Остання вмить стала байдужою до чоловіка незадовго до його знайомства з новою пасією, і симпатична Юля була дуже доречною.

Дуже спонтанно Іра сама подала на розлучення. Хоча цьому не передували зради – Сашко тільки-но познайомився з Юлею.

Не передували цьому ні з’ясування стосунків, ні сварки, ні щось подібне.

-Відчуваю, що треба, Сашко. Так треба. Мабуть, на цьому все, сказала вона.

Сашко заперечувати не став і швидко перелаштувався на життя із новою жінкою. Йому подобалася Юля, але не було тієї глибини розуміння, що з Ірою. А з Ірою надто нудно. Але він усвідомлював, що любов Юлі – це любов до його фінансів. Мабуть, звичка до відчуття, що вдома хтось чекає, перемогла і змусила тримати Юлю у своїй новій квартирі.

Якось, засумувавши на тлі порівняння Юлі та Іри, йому зателефонувала остання.

-Слухай, ти можеш зараз приїхати? Я адресу тобі скину в смс, – стомлено сказала вона.

-Щось трапилося?

-Нічого такого, але треба, щоб ти побув тут…

Тільки після приїзду до великої сірої будівлі він зрозумів, куди вона його покликала. Не особливо вчитуючись у вивіски, йому стало ясно, що це лікарня.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩