Нарешті настала довгоочікувана субота, сьогодні я вирішила, що не буду нікуди поспішати, прокинулася о десятій годині, зварила собі кави та вирішила зателефонувати до чоловіка. Василь зараз у відрядженні, йому доручили зустрітися з дуже перспективним замовником. Довелося терміново їхати, чоловіку світила доволі велика премія за це замовлення. Відрядження було до курортного містечка та, якби мені на роботі дали відпустку, я могла б приїхати до Василя.

Але на роботі мені немає кому дати відпустку, бо моя начальниця Елла Миколаївна, несподівано для всіх пішла у відпустку на десять днів. Якраз на той час, коли у Василя буде тривати відрядження. Тож доводиться працювати, а Василю там сумувати без мене. Елла Миколаївна пішла у відпустку та скинула на мене купу своїх обов’язків. Не те щоб я була дуже цінним працівником, у нас на роботі є працівники, які працюють набагато довше та зробили б цю роботу краще. Але чомусь вибір впав на мене.

Вдалося нарешті додзвонитися до Василя. З п’ятого разу. Чоловік нарешті відповів. Ми довго розмовляли, Василь розповідав що він бачив, що нового дізнався, які екскурсії відвідував у перервах між діловими зустрічами та як сильно за мною сумує. Коли розмова була закінчена, ми попрощалися та я пішла займатися своїми справами. За тиждень назбиралося багато роботи.

Краєм ока побачила, що телефон досі світиться. Я побачила, що не поклала слухавку після розмови з чоловіком і він не поклав її теж. Було чути голоси. Один з них був голос Василя, а інший, жіночий був доволі знайомим. Не може бути – це був голос моєї начальниці, Елли Миколаївни. Вони обговорювали мене, я мало чого зрозуміла з їх розмови, проте було очевидно, що вони з Василем коханці.

Ось чому начальниця не дала мені відпустку та звалила на мене усю свою роботу. Виходить, що Елла Миколаївна це зробила навмисно. Я поклала слухавку, перетелефонувати на стала. Мені потрібно було все ретельно обдумати.

Я находжуся в безвихідному положенні: квартира, в якій ми з Василем проживаємо, його, на роботу влаштував мене він до своєї, як я тоді ще думала знайомої, Елли Миколаївни, одружені ми недавно. Після розлучення я втрачу все. Але, разом з тим, я не зможу залишити цю ситуацію без уваги. Що робити?

Наступного дня на свіжу голову я вирішила схитрувати. Зателефонувала до Василя та сказала, що приїду до нього на декілька днів. Чоловік раптом замовчав, а потім запитав хто ж мене відпустить, якщо начальниця пішла у відпустку. Тут він і попався. Я не казала Василю про те, що начальниця у відпустці. Запитала у нього звідки він про це знає. Василь втратив дар мови та тут я розповіла, що про все знаю.

Сказала, що подаю на розлучення. Як я зможу жити під одним дахом з людиною, яка зі мною так вчинила. Додала, що збираю свої речі та, поки він приїде, зникну з його життя назавжди. Після того я кинула слухавку. Василь ще довго до мене телефонував, писав та все марно. Я не відповідала, та й навіщо, все і так зрозуміло.

Речі вирішила зібрати після роботи наступного дня. Коли виходила з дому, побачила, що на порозі стоїть Василь. Я не чекала на нього так рано. Він встав на коліна, просив його пробачити, запевняв, що такого більше не повториться. Сказав, що кохає лише мене, навіть проронив скупу чоловічу сльозу. Я не змогла його покинути, адже дуже його кохаю. Ми помирилися, але чи надовго…

КІНЕЦЬ.