Юля їхала у поїзді додому. У столиці у неї нічого не вийшло. Тепер вона зрозуміла, думати, що всі мрії збуваються у столиці – дуже наївно. Юля, як і всі, теж раніше так думала та поїхала з подругою. Вони швидко знайшли роботу на фірмі. Щодня працювали, не покладаючи рук.

Спочатку було важко, але потім освоїлися. На цій же фірмі Юля зустріла свого майбутнього чоловіка Антона. Він був новеньким, і Юля допомагала йому в усьому розібратися на новому місці. Слово за слово і ось вони вже найкращі друзі, а там і до стосунків недовго. Стали зустрічатися і зрозуміли, що це справжнє кохання.

Вони одразу розписалися і стали жити разом. Тільки згодом подруга відкрила Юлі очі на реальність. Чоловік їй зpaджував. Подруга бачила Антона з якоюсь дівчиною у кафе, і це не просто знайома. Антон після вечері цiлувався з нею та посадив у машину. А у подруги в тому кафе було побачення з її хлопцем, ось вона все побачила, навіть на телефон сфотографувала, щоби Юлі все довести.

То був сильний удар. Юля відразу влаштувала cкa ндал чоловікові, на що він просто відповів: -Ну а ти як думала? Що є то є. Якщо не подобається-йди, тебе ніхто не тримає. На роботі у Юлі теж нічого не складалося.

Навантаження підвищили, а зарплату залишили таку ж, а потім взагалі стали скорочувати. Юля сама звільнилася, щоб не чекати фатального результату. Ось вона їхала поїздом, і сама не помітила, як розповіла історію свого нещастя своєму попутнику-Саші. Він сам став цікавитися її життям, і здався Юлі симпатичним хлопцем.

Виявляється, у нього теж не склалося життя у столиці, і він повертався додому. -Я загадаю на Новий рік, щоб ще раз зустріти вас, Юля. -Навіщо ж загадувати, якщо можна просто точно домовитись. У Юлії знову з’явилася надія. Адже все не просто так, і ця зустріч обов’язково призведе до чогось доброго.

КІНЕЦЬ.