Ваш син у Вас з-під носа cтяrнyв nрикрасу, подарував нашій доньці, але Ви прийшли розбuратuся з нами, так?

 

Нещодавно я почала зустрічатися зі своїм сусідом. Ми живемо в одному під’їзді. Так сталося, що ми разом вигулювали собак та я не помітила, як ми з Макаром почали зустрічатися.

З того часу Макар почав заходити до нас додому ледь не щодня. Якось Макар подарував мені дуже гарну прикрасу, я тоді ще здивувалася де він її взяв. Хлопець відповів, що це йому мама дала після того, як він розповів, що ми з ним уже місяць як зустрічаємось. Сміливий хлопець, я ще батькам поки про Макара не казала.

Одного вечора ми уже готувалися до сну, як у двері постукали, тато пішов відкривати двері. На порозі стояла мама Макара, голосно кричала та розмахувала руками. Ми не відразу зрозуміли що вона хоче. Побачивши мене, жінка стала ще більш скаженою. Почала ще більше кричати, цього разу її мова вже була більш зрозумілою:

– Ага, ось де ти, красуня. Ану віддавай мені те, що вкрала. Де моя прикраса?

– Про що Ви говорите? – запитала я, – Матвій мені її подарував, сказав, що Ви самі йому дали прикрасу коли дізналися, що ми уже цілий місяць зустрічаємось.

– Ти зустрічаєшся з хлопчиком та нічого нам не сказала? – запитала мама.

Я нікому не давала ніяких прикрас, – сказала сусідка, – та я теж не знала, що ви зустрічаєтесь. Ну Макар, от він у мене отримає! А ти чому взяла чужу річ виходить, що ти співучасник.

Почався справжній балаган. Мама вимагала від мене пояснень, наша неждана гостя щось кричала, собака гавкала. Усіх заспокоїв тато:

– Так, почекайте, якщо я правильно розумію, Ваш син у Вас з-під носа поцупив прикрасу, подарував нашій доньці, але Ви прийшли розбиратися з нами, так?

Мама Матвія раптом замовкла, їй усе стало зрозуміло та вона пішла. Було чути, як Макара сварять за те, що він зробив.

Наступного дня я особисто віддала Матвій цю прикрасу та сказала, що нашим стосункам кінець. Він ще довго намагався усе виправити, просив пробачення за себе, за свою маму та я не хочу мати нічого спільного з людиною, яка обманула мене та своїх рідних.

Якось увечері у двері знову постукали. У мене знову виник страх від того, що щось сталося. Тато жартома запитав:

Ти знову забула нам розповісти про свого чергового залицяльника?

Ми всі разом посміялися, виявилося, це сусід зверху повертався з корпоративу та помилився поверхом.

КІНЕЦЬ.