У мене завжди була одна близька подруга. Інші так – знайомі. З Інною я ділилася усім і завжди. Ми разом багато чого пройшли, багато яких дурощів наробили. Зараз мені 24, а їй 31. І нещодавно я вийшла заміж.

Ми не збирали велике весілля, бо куди ж там. Це дуже недоречно, я вважаю. Ми розписалися просто, а подуринки приймали тільки на картку і все відправили одним святковим донатом на ЗСУ.

Я, якщо вже чесно, мріяла про білу сукню, ресторан, гарну локацію. Але наші плани скоригувала новина, про те, що у нас буде маля. Тому чекати з весіллям вже нікуди, а втілювати мою мрію не на часі.

Коли ми приїхали після розпусу у кафе, де нас чекала невелика кількість запрошених гостей, я помітила, що Інна дуже дивна. У неї і макіяж якось не на місці був, і вона вже була досить суттєво “весела”. А на годиннику ж лише перша година дня.

Я шукала якусь можливість з нею поговорити, бо ж раптом щось сталося? Але розмова не йшла. вона все тільки повторювала, що вітає мене, вітає нас. А коли я сказала, що насправді хотіла б пишне весілля і не у такий час, то вона закотила очі і видала:

“Не вдавай з себе бозна-кого. Якби не дитина під серцем, Ярослав ніколи б не пішов з тобою під вінець. Це вимушена церемонія, тож вона і так занадто пишна”.

Це була страшна зрада. Сльози потекли самі собою. Я лише й відчула, що мати відводить мене подалі від зайвих очей.

“Чому вона таке сказала? Що я їй поганого зробила?” – промовила я, але мій погляд спинився на дуже суворому виразі обличчя матері.

Вона сказала, що ситуація не вартує моїх сліз. А ще додала:

“Ніколи! Чуєш мене, доню, ніколи не приводь цю подружку у свій дім! І ніколи не дозволяй їй бути десь поряд твого чоловіка”.

З Інною ми тепер зовсім не спілкуємося.

Напевно, я не один такий. Багато чоловіків живе подвійним життям, деякі навіть потрійним, і так далі. Я, звичайно, маю на увазі не всяких там Штірліців і Джеймс Бондів, а звичайнісіньких

Літні вечори ми з подружками проводили на стадіоні, хто тренувався, а хто просто – за компанію. Там до мене одного разу підійшов цей хлопець і запропонував погуляти разом. Я раніше

Чоловік пішов від мене, коли ми прожили разом чотири роки. Сказати, що для мене це було несподівано, не сказати нічого. Його рішення було, наче грім серед ясного неба. До цього