6 місяців тому я прийняв батьківство з розкритими обіймами, коли ми з моєю дружиною Вірою вітали появу на світ нашої довгоочікуваної дитини.

Наша подорож до батьківства була важкою та скрупульозною, відзначеною медичними перевірками та загальним хвилюванням.

Віра, маючи неймовірний потік енергії, зробила кар’єру, яка процвітала завдяки її безмежному потенціалу та творчості.

Її перехід у стан вагітності нічим не відрізнявся: вона перетворила свій досвід на прибутковий блог, який зачаровував багатьох майбутніх мама.

Проте народження нашого сина принесло з собою несподівані зміни.

Енергійна жінка, з якою я одружився, здавалося, зникла в одну мить, змінившись кимось пригніченим і відстороненим.

Незважаючи на мої зусилля підтримати та зрозуміти її, дисбаланс у сім’ї посилювався, і я брав на себе дедалі більшу частку обов’язків щодо ведення домашнього господарства та догляду за дитиною.

Не побачивши жодних покращень через рік, я запропонував Вірі повернутися на роботу, пообіцявши їй взяти на себе повну відповідальність за будинок та сина.

Така пропозиція приголомшила наші сім’ї, але виникала з відчайдушної потреби в рівновазі.

Зараз я шукаю поради: чи є інший спосіб підтримати мою дружину в цей складний період і зберегти гармонію в нашій родині?