Після одруження ми стали жити в орендованій квартирі, грошей не вистачало на життя, на всьому економили. А коли свекри нас покликали жити до себе, чоловік дуже зрадів і відразу погодився. Все життя батьки шкодували Олега, в усьому допомагали йому, тому він був щасливий, що й нам вони допоможуть. А я запідозрила щось недобре від свекрухи і не дарма

 

Моя мама так погано жила зі своєю свекрухою, що я все дитинство тільки й пам’ятаю їх суперечки та непорозуміння, так, як ми в одному домі жили.

Мені згадувати ті часи навіть не хочеться. Я просто ще тоді поставила собі за мету, що вибудую зі своєю свекрухою гарні стосунки, щоб між нами не було ніяких непорозумінь і суперечок, щоб ми мирно, як рідні люди, жили.

З Олегом ми познайомилися ще коли навчалися в інституті.

Він мені відразу дуже сподобався, хоча й був якимсь сором’язливим і не рішучим.

Після отримання диплому ми відразу одружилися і пішли жити на орендовану квартиру.

Через рік в нас з’явився синок. Чоловік ходив на роботу, а я сиділа з дитиною вдома сама.

Якось, батько й мати Олега навідались до нас у гості, вони й раніше до нас приїжджали, але цього разу вони почали серйозно говорити, щоб ми переїхали жити до них, бо бачили, як нам важко, що на рахунку кожна копійка.

Так уже сталося, що батьки мого чоловіка постійно його опікали, для них усіх це звично було.

Вони ще з дитинства ходили в школу та сперечалися з тими, хто його постійно ображав.

Він ріс нерішучим та боязким чоловіком. Щиро кажучи, Олег так і не навчився багато чому, що вміє будь-який інший чоловік, він просто не самостійна людина, не вміє бути організованим, досягати якихось поставлених цілей в житті, йому потрібні завжди помічники і порадники в ролі батьків, я вже згодом, коли ми одружилися, це зрозуміла.

Олег просто звик, що йому все дадуть батьки. І коли вони запропонували переїхати він майже відразу погодився, з полегшенням видихнув, що нам тепер легше заживеться і батьки його допомагатимуть нам.

Я не хотіла до свекрів переїжджати, щиро кажучи, але після довгих суперечок поступилася, щоб бути хорошою і не йти проти волі батьків чоловіка.

Насправді вони хотіли краще стежити за своїм сином. Ніби як я не в змозі його нагодувати, обіпрати і, взагалі, онук буде недоглянутий.

Нічого доброго з цього не вийшло, суцільні суперечки і докори.

Виявилося, що я не вмію готувати, неправильно виховую дитину, а прибираю взагалі, аби як, свекри постійно втручалися в наше життя, постійно хотіли мене контролювати, як свого сина і жити я мала лише за їх правилами.

Чоловік на ці докори не реагував, коли я йому щось намагалась сказати, він уникав розмови про це, бо йому було зручно так жити, адже за оренду платити не потрібно, поруч мама з татом, які допомагають і підтримують його, няньчаться, як з малою дитиною, а мені лише докори вислуховувати і повчання.

Так тривало трохи більше року, мені просто вже набридло це.

Я довго мовчала, але в один прекрасний день, я сказала Олегу, щоб він вибирав – або я, або його батьки. Він не знав, що йому робити, відповідь він мені дав лише тоді, коли я почала збирати речі.

Звісно, що з суперечками, але ми переїхали на орендовану квартиру, і цим самим зберегли нашу сім’ю.

Свекри зараз ставляться до нас холодно, вони ображаються на мене, з сином розмовляють, а від мене відвернулися геть, я їх найбільша біда, зі слів моєї свекрухи, але в нашу сім’ю більше не втручаються.

Мені прикро, що так склалося в мене з батьками чоловіка, я так хотіла, щоб ми дружною родиною жили. Але хіба я щось не так зробила?

КІНЕЦЬ.