Моя невістка вельми cxuблEнA на захисті природи. Дізналася я про це не так давно.

Зайшла в магазин, а там пральний порошок по акції. Взяла дві великих торби по 9 кілограмів. Довелося чоловіку на авто приїхати, щоб забрати і мене, і покупки. Я, як любляча свекруха, придбала стільки порошку на двох. Один мішок нам, інший – дітям.

У вечері того ж дня, ми привезли покупку до сина на квартиру. Він потер потилицю, побачивши пральний порошок.

• Сину, щось не так? Ви таким не користуєтеся? Ой, ні! – Я запанікувала. – Ви вже купили такий!
• Ні, мамо. Тут діло в іншому… – Якось невпевнено говорив син.

Через хвилину вийшла невістка. Ми обійнялися, обмінялися люблязностями і тільки тоді я презентувала їй мішок.

Невістка зблідла. Вона дивилася на нього, наче на змію. Здавалося, я зробила щось надзвичайно погане. Стало ніяково. Невістка мовчала. Син втік в іншу кімнату. Чоловік щез десь на балконі.

• Валеріє Петрівно, мені дуже приємно. Правда приємно. То дуже щедро з вашого боку…
• Дитино, кажи, що не так? Ви не купуєте такий? Так? Я не вгадала. От знала ж! Треба було подзвонити і запитати. А я дурна загорілася акцією та й одразу два купила!
• Ні-ні-ні! – Невістка енергійно замотала головою з одного боку в інший. – Діло не в цьому. Просто… Такий порошок шкідливий. Розумієте?
• В тебе алергія? Чому ж ти не сказала?! Там був гіпоалергенний! Тридцять п’ять відсотків знижки!
• Ні, Велеріє Петрівно. Послухайте. – Невістка набрала повні груди повітря. – Я взагалі не купую порошок. Перу звичайним господарським милом. Воно не так шкодить екології, як усі ці порошки. Шампунями ми теж не користуємося.

Я остовпіла.

• А чим ви тоді голову миєте?
• Господарським милом.

Мої очі стали величезними, від подиву. Приховати свої емоції було украй важко.

• А зуби?.. – Гучно ковтнула слину. – Теж господарським милом?..

Невістка гучно засміялася.

• Ой, ні! Ви що! Яка ви смішна, Валеріє Петрівно. Зуби ми чистимо содою і лимонною кислотою.

Тут я остаточно втратила почуття реального. Два компонента, які псують зуби за лічені дні, але не шкодять екології. Яка молодчинка! Через два місяці буде всю щелепу переробляти у стоматолога! І вона, і мій син, і внук!

• Порошок шкодить, а мильна вода – ні? – Тримаючись за серце, запитала я.
• Господарське мило цілком безпечне. Воно ж натуральне!
• Ага… Ясно…

Бліда, ледь шевелячи вестами, покликала свого Михайла.

• Це… Як його?
• Що, люба?
• Додому. – Прошепотіла я.

Чоловік більше нічого не питав. Порошок ми забрали з собою. Нам же краще. Невістка проводжала нас з широкою посмішкою на обличчі.

Ну, і жінка в мого сина… На День народження подарую йому декілька візитів до стоматолога.

КІНЕЦЬ.