– Олено, Настя така хороша, – говорив Олені колишній чоловік про свою нову дружину. – А дітей як любить! Наших полюбила. – Ну добре. Рада за неї. А я при чому? – не зрозуміла Олена. – Слухай, ну тобі ж ніколи. Няньку наймаєш. Чоловіка нема. Може, дітям з нами краще буде? – раптом сказав Олег. – Ти що?! Може Настя ще усиновить моїх дітей?! Вважатиму, що це був жарт, – сказала вона і виставила Олега за двері. А потім почалися чудеса. Діти їхали до батька і поверталися якимись чужими. Олена не вірила, що це відбувається з нею

 

-Ой, здрастуйте… А я Настя. Ми тепер живемо з Олежиком. А я про вас чула… Ой, а дітки у вас якісь гарні! Ми прямо подружилися з ними! Ага!

У нас же ж Олежиком ще немає. Але ваші просто гарнюні.

Дівчина з яскраво-блакитними тінями, солодко посміхаючись Олені, практично засунула голову у вікно її автомобіля.

-Дуже приємно. Марійка, Мишко! Я довго чекатиму? Залазьте вже в машину.

Не зважаючи на дівчину, Олена, акуратно посунула її руку, паралельно закриваючи вікно.

…Олена з Олегом розійшлися п’ять років тому, але змогли зберегти нормальні стосунки. Виходячи за нього, закохана Олена не одразу побачила, що її обранець не пропускає жодної більш менш симпатичної спідниці.

Викривши його в черговій інтрижці і проплакавши всю ніч, вона вирішила – забрала трирічних близнюків і пішла від нього до батьків.

Але ж правду кажуть, що час все виправить. Ось і з Оленою було так. Все, що трапилося, загартувало і дало їй урок – сподіватися в цьому житті можна тільки на себе. Що вона й зробила.

Вона закінчила курси бухгалтерів і, розпочавши свою діяльність із дрібних підробітків в інтернеті, поступово підвищила рівень професіоналізму.

Тепер Олена працювала у великій фінансовій компанії і заробляла непогані гроші. Вона давно вже жила у власній квартирі. А близнюки підросли й навчалися у другому класі.

З колишнім чоловіком стосунки, як і раніше, були нормальними. На її подив, незважаючи на його численні мінуси, батьком він виявився хорошим. Любив своїх шибеників, як він їх називав, і бачився з ними за будь-якого випадку. Правда це не заважало йому постійно “одружуватися.” Дівчина Настя, мабуть, була черговою “нареченою.”

-Мамо, а тато одружується знову. Ця Настя краща за минулу дружину. Так, Марійко? – звернувся син до сестри.

-Ага! Вона класна! І купила нам кілограм морозива! – радісно підхопила та.

-Що!? Кілограм? Я ж не дозволяла морозиво. Марійко! І що за слово – класна? Говори по-людськи – гарна, добра, розумна. Що означає «класна»?

-Класна, значить хороша… – задоволено посміхнулася Марійка…

…Олег подзвонив через три дні.

-Олено, а я одружуюся, – оголосив він задоволеним голосом. – І цього разу назавжди!

-Вітаю і майже вірю. Але, пригадую, назавжди було минулого разу. Де ця, як її… – Олена намагалася згадати ім’я колишньої дружини Олега.

-Марина… Ну, я помилився. З ким не буває… Усі помиляються. Пустиш дітлахів? Їм весело буде.

-Та пущу, проблем немає. Дивись тільки обережніше з морозивом.

-Добре! Морозиво не давати! Не переживай, – сказав він і поклав слухавку.

…Після весільних урочистостей Олег привіз близнюків на наступний день. З подарунками, солодощами, новими рюкзаками та купою вражень.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩