Галина дуже хвилювалася. Ну а як же ж?! Сьогодні вона мала познайомитися з дітьми чоловіка від першого шлюбу. Ще вдень вона накупила різних смаколиків, взяла тортик. Дітей вона любила, навіть мріяла в юності стати вихователькою. Але не вийшло. Раптом подзвонив її чоловік Максим: – Не буде дітей… Торт самі з’їмо, – заявив він. – А що ж сталося? Обіцяли ж відпустити їх на добу! – здивувалась Галя. – Та там таке робиться з тещею! – сказав Максим. – Зараз розкажу

 

Галина дуже хвилювалася. Ну а як же ж?! Сьогодні вона мала познайомитися з дітьми чоловіка від його першого шлюбу.

Ще вдень вона накупила різних смаколиків і тортик.

Дітей вона любила, навіть мріяла в юності стати вихователькою у дитячому садку, чи педіатром, якщо вийде, але не вийшло і Галина стала дизайнеркою.

Хоча окрім розробки дизайну інтер’єрів, вона малює ілюстрації для дитячих книжок, тож мрія майже збулася.

Раптом подзвонив Максим:

-Не буде дітей… Торт самі з’їмо.

-А що сталося? Обіцяли ж відпустити їх на добу!

-Та там таке робиться з тещею! – сказав Максим. – Зараз розкажу. Діти явно проти нас налаштовані…

Так зрозуміло. Знайома ситуація, тещі вміють налаштовувати, вона знає.

Коли її мама розлучилася з батьком, то бабуся дуже була проти зятя і налаштовувала Галю та її молодшого братика проти тата.

Але вона точно знала – діти всі рано люблять батьків, як би це кохання не забирали.

-Уявляєш, – скаржився Максим, коли приїхав додому. – З Веронікою начебто домовилися, але як приїхав, почалося:

-Йди до своєї розлучниці – от і сиди з нею, нема чого дітям бачити твої шашні!

Це теща репетувала, а Вероніка підтакувала. Діти сидять, дивляться, навіть не підійшли, щоб обійнятися.

Галя не була розлучницею, вони з Максимом познайомилися через два місяці після розлучення, але все рівно було сумно на душі.

А через тиждень трапилося лихо – Вероніка спізнювалася на роботу, переходила дорогу і… Не додивилася…

Поклали її в лікарню. Максима теща навіть забрати дітей із садка не змогла – була біля неї.

Ех, не так уявляла Галя зустріч із дітьми! Їх забрав Максим. Шестирічна Марійка та чотирирічний Мишко спочатку відмовлялися йти додому до батька та до «цієї Гальки», але потім батько таки вмовив їх.

Вони тулилися біля вхідних дверей і забирали руки, коли тато хотів зняти їм курточки. Максим намагався бути лагідним, але вже помітно нервував.

-Ходімо, вони самі розберуться, – прошепотіла Галя.

Вона мала рацію – трохи постоявши в коридорі, Марійка допомогла Мишкові роздягтися, але все одно малюки нерішуче стояли.

-У нас для вас є кімната, – Галя присіла перед дітьми навпочіпки, і вказала на двері маленької кімнати. Там є для вас двох диван, але поки що немає іграшок, але ми потім їх купимо. Зате ви можете дивитися там мультики.

Вечеряти діти відмовилися, погодилися тільки на чіпси. Коли діти вже спали, Максим із Галею вирішували – що робити.

-У садок їм поки що не треба ходити, – сказала Галя. – Зайві переживання, та й їхати далеко. Нехай поки що звикають до нас. Я поки що замовлення на виїзд брати не буду, буду сидіти вдома.

-Галю, ти уявляєш, як тобі буде з ними складно, – відповів Максим. – Вони ж проти нас, а тебе, взагалі невідомо ким вважаються.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩