Життя Зінаїди було дуже важким, жила вона з чоловіком у селі, у них були донька і син, який мав рідкісну хворобу, від якой був дуже слабким і не міг нормально рухатися.

Мама намагалася дати синові найкраще лікування, але жоден лікар не міг зрозуміти, що відбувається з хлопчиком. Альона бачила всі муки своїх батьків, тому намагалася допомагати їм, доглядати брата, не засмучувати батьків.

Пройшов деякий час, у тата Олени почало погіршуватися здоров’я, а незабаром його не стало. Зіна від горя не знала, що робити, до цього часу Альона виросла,

всі сусіди та знайомі казали, що Альона дуже хороша і їй потрібний добрий наречений. Усі хлопці на неї заглядалися, а вона не звертала на них жодної уваги Вона не хотіла поки виходити заміж, щоб не залишати свою маму одну.

Так вийшло, що в їхнє село приїхав один міський хлопець, дуже гарний і симпатичний. Всі дівчата стали заглядатися на нього, кожна уявляла себе поряд з ним, але Степан, тільки й робив, що наголошував на Олені.

Він їй теж подобався, але вона намагалася відганяти ці думки, адже вона твердо вирішила,

що ніколи в житті не вийде заміж. Минув деякий час, Степан став з’являтися поруч із її домом частіше, вони все ж таки познайомилися, потім почали спілкуватися. Зіна була дуже рада за свою дочку, адже вона була молода, їй потрібна була любов і чоловіча увага.

Дочка весь час розповідала мамі про те, що відбувається між ними, просила поради. Одного разу, вона прийшла додому вся заплакана, її мама запитала, що сталося, чому вона плаче, на що вона сказала, що Степан зробив їй пропозицію.

Мама не розуміла її такої поведінки, вона мала, навпаки, бути дуже радісною. Альона подивилася на свого хворого брата і сказала, що вона не зможе вийти заміж і народити дітей, бо б0їться, що діти теж будуть хворими.

Мама обійняла її і сказала, що діти у неї зі Степаном будуть здоровими, тому що вона нерідна дочка своєї мами, вони взяли її, коли тій було 3 місяці.

КІНЕЦЬ.