Олена сумно стежила за матір’ю, яка слабкою лежала на ліжку. Дні йшли, а одного разу батько привів в будинок чужу жінку

Олена цілий день працювала. Курей годувала і свиней, доїла корів. Пізно ввечері вона поверталася додому до мами. Мати дівчини була дуже слабка, лежала цілими днями. Успішність у школі різко поrіршилася. Дівчинка настільки втомлювалася, що сил для уроків просто не залишалося.

Мати хворіла цілий рік, батько викреслив її зі свого життя, коли зрозумів, що вона не одужує. Навіть не заходив до дружини в кімнату. Всі турботи по господарству лягли на тендітні плечі десятирічної Оленки. Батько зовсім не шкодував її. Класна керівниця дівчинки спробувала поговорити з її батьком, але він не хотів нічого чути.

— Ми самі розберемося в нашій родині, не лізьте в чужі справи, будь ласка, — відповідав чоловік на допомогу. Минув час, тато привів нову дружину в будинок. — Слухайся надію у всьому. Дівчинка пішла в кімнату і довго nлакала. Легше їй не стало від появи нової жінки, мачуха тільки з готуванням допомагала. Іноді на допомогу, Олена кликала і сусідку. Надія завжди ходила сердита і незадоволена, дівчинка нічого не просила у неї.

Знесилена мати nлакала і молилася Богу, захистити її дівчинку. Всі в селі обговорювали безсовісного чоловіка і дружину його нову. Навесні Уляна пішла з життя. Олена залишилася зовсім одна. На похорон приїхала її рідна сестра. — Невже ти не міг лист мені написати. Я ж не знала, що сестрі погано, — сварила вона зятя. — Нам ніколи листи писати, — гордо відповів горе-батько Олени.

— А для коханки час знайшовся? Поліна ще сильніше заnлакала, коли побачила племінницю. Вона була дуже худенькою і втомленою. Вранці тітка подзвонила батькові дівчинки. — Я не залишу тобі Оленку. Вона тобі не потрібна зовсім. Ти їй все дитинство зіпсував! Батько погодився, адже дочка дійсно йому не потрібна була…тітка стала офіційною опікункою. Дівчинка переїхала до неї в місто.

Їй дуже подобалося там, вона пішла в школу. Вже через пару місяців Олена наздогнала інших дітей за програмою, отримувала хороші оцінки. У новому будинку її дуже любили і оберігали. — Нехай душа Уляночки порадіє. Все у її донечки тепер добре… — часто примовляла Поліна зі сльозами на очах.

КІНЕЦЬ.