Оксана в розгубленості дивилася на сестру і брата, які з самого ранку заявилися в квартиру батька, якого тільки вчора провели в останню дорогу.

– Ми прийшли поговорити з тобою по-хорошому, – сказала тридцятирічна Діана.

– Про що? – похмуро запитала Оксана, яка останні кілька місяців спала лише кілька годин на день.

Батько важко нездужав останні кілька років, і дівчина доглядала його всі ці роки.

Вона встигала працювати і піклуватися про чоловіка, турботи якого лягли на молодшу дочку.

Старша сестра і брат забігали зрідка, важко зітхали і одразу ж поспішали піти по своїх справах, все переклавши на Оксану.

– Ти молодша дочка, тобі й доглядати його, – говорили вони до дівчини.

– У нас сім’ї.

Кілька разів Оксана зверталася до них, просила допомогти, тому що одній їй було важко, але рідня щоразу знаходила причину, щоб ухилитися від цього обов’язку.

У результаті Оксана звикла до байдужості близьких людей і перестала їх про щось просити.

Батько дуже переживав, що молодшій дочці доводиться тягти все собі.

– Ой, доню, бідненька. Ти молода, тобі б гуляти і гуляти ще, – нарікав чоловік.

– Тату, все гаразд, – дівчина стримувала сльози і брала батька за руку, розуміючи, що скоро може його втратити.

Щоб якось віддячити турботливій дочці, чоловік переписав на неї свою трикімнатну квартиру.

Діана та Ігор дізналися про це випадково. Вони ніяк не очікували, що чоловік міг зробити так.

Кожен із них був упевнений, що йому щось дістанеться та розраховував на частку у квартирі.

І ось тепер, щойно батька провели в останню путь, вони з’явилися до сестри просити справедливості.

– Не нахабній, сестричка! У тебе й так гарна робота. Купиш собі іншу квартиру, – Діана відсторонила дівчину убік і пройшла усередину. – Як би не довелося потім пошкодувати!

– Від тебе відвернутися всі родичі, – хитро сказав Ігор, бажаючи зачепити Оксану.

– Де ви були, коли нам із батьком потрібна була допомога? Чому не допомогли? Чому не тримали його за руку, коли він робив останні подихи? – Дівчину несподівано прорвало.

– Ти ж тут жила. Ми ще мали тут висиджувати? – Почала виправдовуватися старша сестра.

– Тож батько і переписав квартиру на мене, і я не збираюся спростовувати його рішення! – впевнено заявила Оксана, чим дуже зачепила Діану і Ігоря.

– Якщо не хочеш ділитися, тоді здавай кімнати та віддавай нам з оренди гроші! – Знайшла вихід старша сестра.

– Нічого я не здаватиму. Забудьте, – категорично заявила Оксана. – Вам краще піти!

– Сестра, називається. Хитра яка. Спеціально батька доглядала, щоб квартиру роздобути. Якби я знала, що ти так зробиш, то не підпустила б тебе до нього! А може, ти взагалі допомогла йому піти на той світ, га? – Злісно блиснула очима Діана. – Такі люди, як ти, на все підуть заради квартири.

– Що? Як у тебе тільки язик повертається таке казати! Ану пішли геть обидва з моєї квартири! Не бажаю вас бачити! – Оксана ледве стримувалася.

Діана позадкувала і швидко вискочила з квартири. Слідом за нею вилетів і брат.

Дівчина зачинила за ними двері і вже було вирішила, що родичі дадуть їм спокій, проте не тут-то було.

Вона зовсім забула про те, що у сестри та брата залишилися запасні ключі від квартири.

Наступного дня Оксана, повернувшись із роботи, виявила, що з квартири батька практично все винесено, і не лише його старі меблі, а й деякі її речі.

Рідня не посоромилася забрати навіть стару раковину. Відразу пішов дзвінок від Діани, яка зі зловтіхою поцікавилася:

– Подобається тобі порожня квартира? Як тобі без шаф, холодильника та раковини живеться?

– Які ви безсовісні! – байдуже відповіла Оксана. – Подобається. Нехай і порожня квартира, аби вас більше не бачити.

– Це ми безсовісні? Ти у нас частки у батьківській квартирі обманним шляхом відібрала! Наговорила батькові всякої нісенітниці, і він, нездужа людина, відписав незаслужено все тобі! – проскреготіла зубами Діана, яка щиро вірила у свою правоту.

Не бажаючи більше сперечатися із сестрою, дівчина поклала слухавку і цього ж дня змінила замок, щоб у майбутньому уникнути несподіваних візитів родичів.

Брат і сестра помітили цю маніпуляцію, оскільки Діана зателефонувала наступного дня з новими претензіями.

– Замок змінила, отже? Ну ти негідниця! – єхидно промовила в трубку жінка.

– Нічого вам більше робити у моїй квартирі! – грубо зупинила сестру Оксана.

– Ти пройдисвітка! Ми з Ігорем підемо до суду! Не думай, що тобі все зійде з рук, – почала говорити Діана, сподіваючись, що сестра запереживає і погодиться віддати частки.

Цього разу Оксана не стала довго її вислуховувати і, кинувши слухавку, заблокувала сестру та брата.

Невдоволена рідня, як і обіцяла, звернулася до суду, бажаючи визнати заповіт батька незаконним.

Однак на них чекало глибоке розчарування. Суд відмовив у задоволенні їхніх вимог.

Про це Оксана дізналася з рішення суду, що надійшло їй рекомендованим листом поштою.

Після цього Діана і Ігор не давали про себе знати, мабуть, нарешті зрозуміли, що змінити рішення молодшої сестри не вдасться.

Оксана зробила у квартирі, що дісталася від батька, ремонт та купила нові меблі.

Без втручання рідні їй стало жити набагато легше та спокійніше.

КІНЕЦЬ.