Одружувалися з чоловіком, якого сильно покохала, але коли в нас вже була одна дитина, а я чекала другого, дізналася про неземне кохання чоловіка. Він сказав, що я товста, як бегемот, який не розвивається, і поговорити зі мною нема про що, і дивитися страшно. А його нове кохання — сама досконалість.

У нього одна квартира та та мамою подарована, а коли я намагалася відкрити свій бізнес, він не допоміг нічим.

Розлучилася я з ним. Він коли збирався, то гордо забрав усю готівку, моє золото і поїхав на моїй машині. Я як би залишилася взагалі ні з чим, той бізнес розвалився, бувало, що і продукти не було на що купити.

Колишній чоловік розважався зі своєю коханкою. І ось минуло сім років. У мене міцний новий бізнес, купа власної нерухомості, коханий чоловік загалом не життя, а казка. А колишнього чоловіка аж пересмикує від заздрості, як мене бачить.

І найцікавіше, що він мене поливає помиями, тепер вже вигадує, що цей бізнес я в нього вкрала, чудово знаючи, що я почала будувати його через кілька років після розлучення.

Ось така моя життєва історія. Я не шкодую, що він пішов. Такий чоловік поруч, ще гірший, ніж жодного. У мене є кохана людина, але заміж я не поспішаю. І не тому, що маю двох дітей, просто мені так комфортно.

КІНЕЦЬ.