Роки ідуть, я не молодію і постійно приходило усвідомлення, що так і залишусь у самоті на все своє життя. Але, як то кажуть люди, кохання найчастіше приходить до того, хто його не чекає.

Мою другу половнику звуть Аліна. Ми познайомились на роботі, коли вона прийшла як новий працівник-стажер. Відразу дівчина мені сподобалась. Настільки відкритих, щирих та добрих людей я не зустрічав уже протягом багатьох років.

Тому можете собі уявити мою радість, коли Аліна відповіла взаємністю. Я був ще чоловіком старої школи стосунків, тому відразу почав проявляти активність, як і годиться хлопцеві у відносинах. Водив свою кохану у кафе, ресторани, театри та кіно, дарував квіти та робив невеличкі подарунки час від часу.

Кожен раз вона соромилась і зазначала, що не варто так витрачатися, вона прекрасно може сама заплатити за себе. Звичайно, всі навкруги сумнівались у нашому майбутньому через різницю у віці майже 10 років. Та я був впевнений, що це моя людина, і вона допомагає мені відчувати себе її однолітком.

Через рік від дня знайомства я зрозумів, що ми назавжди будемо один для одного і вирішив не чекати слушної нагоди, а робити пропозицію руки і серця вже. Алінка була неймовірно щасливою і, звичайно ж, погодилась. Тому і я не міг стримати емоцій радості від її відповіді.

Якось у наше місто приїхав мій університетський друг. Декілька років тому він переїхав і тепер ми стали значно менше бачитися. Зараз він приїхав до батьків на свята і запропонував зустрітися. Я був радий, адже стільки потрібно розповісти. Я відразу поділився прекрасною новиною. Він сказав, що вже бачив цю новину у соціальних мережах, а потім заявив:

– Ти, звичайно, вибач. Я розумію, який ти окрилений через одруження. Але це ж очевидно, що вона просто користується тобою і твоїми грошима.

Роману я завжди довіряв, та така фраза мене роздратувала:

– І чому це ти такої думки?

– Ну ти сам головою подумай: ти успішна, самодостатня людина. Вона – нова працівниця, яка відразу захотіла кар’єрного зросту та заможного життя. Тут і до ворожки не ходи, мине декілька місяців і вона знайде когось молодшого, а в тебе відсудить половину майна.

Після цієї розмови я довго думав, не спав ночами. Ні, моя Аліна не може виявитися такою підлою та меркантильною. А з іншої сторони, друг теж не перший день на світ народився. Можливо, я просто засліплений коханням і не хочу бачити очевидне?

Ці сумніви не дають мені жити і не знаю, як їх позбутися.

КІНЕЦЬ.