Мені вже цілих 6 років. На літні канікули ми з моєю старшою сестрою часто їздимо в село. Цього року мама з татом вирішили робити ремонт. Ми з Іриною ще замалі, щоб їм допомагати, тому мама вирішила, що ми краще будемо в селі. А я й не проти. Там так цікаво, особливо у лісі. Там у мене друзі, вони теж літом приїжджають.

Раніше ми гостювали у бабусі Валі, але мама більше не хоче нас до неї привозити. Це сталося після того, як Ірина розповіла що бабуся Валя про неї говорила. Бабуся Валя мама нашого тата.

Добре, що в тому ж селі живе наш дядько Ігор, він веселий та хороший, нещодавно одружився. Хоч би лише він погодився. Мама зателефонувала до нього, запитала чи можемо ми з сестрою до нього приїхати, на щастя, дядько Ігор був не проти. У дядька теж вдома цікаво, у нього є кудлатий собака, кролики, великий сад. Його молода дружина Людмила дуже смачно готує та дуже добра. Мама раділа, що ми чудово проведемо літо і вони з батьком зможуть зробити ремонт.

Я зібрав свій конструктор, взяв солдатиків, олівці, альбом та бінокль (раптом знадобиться). Ми поїхали автомобілем. Дорога в село довга, але цікава.

Коли приїхали, сонце уже було високо, у двір до дядька Ігоря позбігалися усі мої друзі. В селі про все дуже швидко дізнаються. Я помітив, що дружина дядька Ігоря якось змінилася, стала якоюсь округлою, у неї збільшився живіт. Мабуть, в селі так вони харчуються, що гладшають.

Я побіг гуляти з сестрою та друзями, а мама з татом залишилися з дядьком Ігорем та його дружиною Людмилою пити чай. По дорозі до лісу я зустрів бабусю Валю, вона сказала, що ображається на нас з Іриною через те, що ми відразу по приїзді до неї не зайшли, потім почала мене про все розпитувати. Я розповів, що з тіткою Людмилою відбувається щось дивне та припустив, що після того, як я проведу тут ціле літо, теж буду мати такий круглий живіт. Бабуся Валя лише розсміялася та сказала, що тітка Людмила, скоріше за все чекає на дитину.

Потім я прибіг додому до дядька Ігоря та дізнався, що ми зараз маємо йти до бабусі. Про це мені сказала мама, видно було, що вона не дуже цим задоволена. Але тато сказав, що так треба.
Коли ми прийшли до бабусі Валі, вона запитала чи скоро тітці Людмилі народжувати, мама дуже здивувалася та запитала звідки вона про це знає. Бабуся й розповіла про нашу розмову. Я сильно злякався, думав, що зробив щось не так.

По дорозі додому я мовчав, боявся, що мама буде мене сварити. Коли ми уже підходили до будинку дядька Ігоря, я запитав у мами чи бува, вона на мене не сердиться. Мама здивувалася та запитала чому я так вирішив.

Я розплакався та сказав, що я не хотів розповідати про тітку Людмилу та я взагалі не знав, що вона вагітна. Мама заспокоїла мене, сказавши, що рано чи пізно бабуся Валя дізналася б про це, та і яке їй діло до тітки Людмили. Хай краще своїм життям займається. Додала, що на світі є такі люди, які хочуть усе про всіх знати та прямо запитати бояться. Заспокоїла мене сказавши, що з часом я почну розрізняти кому що можна говорити.

Ми з сестрою чудово провели літо, я посмакував ягодами та фруктами, набрався вражень на увесь рік.

КІНЕЦЬ.