Через кілька тижнів після нашого весілля свекруха привела до будинку чоловіка. Та ще з двома дітьми. Нам із ним довелося переїхати. Тиждень тому я мала День Народження. Святкувати ми вирішили у своїй квартирі та запросити рідних. Звісно ж, і свекруха теж була запрошена.

Над частуваннями до святкового столу клопотати почала заздалегідь. Чоловік мені також дуже доnоміг. І продукти всі приніс, і збирання взяв на себе.

Мені залишалося лише приготувати частування. Салатиків нарізати, запекти курку з картоплею, приготувати бутербродів, холодні закуски в асортименті.

Навіть торт спекти встигла. Оскільки день був робочий, гостей запросили до восьмої години. За годину до цього чоловік забрав мене з роботи, і ми попрямували додому.

Увійшли до квартири, а там застілля в повному розпалі. Свекруха, її чоловік і два його балбеса в чотири ковтки знищують всі мої частування.

Я оніміла від такого на хабства. А інші гості? Чим накажете мені їх частувати? Від безнадійності ситуації я почала nлакати. — Ну, прийшли, нарешті.

А ми вже курку доїли, ось тільки тортик знайти не можемо. Ігор із роботи голодним прийшов, і ми вирішили одразу ж приїхати до вас у гості.

Навіщо я вдома буду готувати, якщо на свято зібралися? — буркнула свекруха Я зняла куртку і пішла ревти у ванну. І чим мені тепер пригощати своїх гостей?

Адже свекруха навмисно все це влаштувала. Знала, що гостей запрошено. Крізь двері ванни почула рик чоловіка: — Мама! Швидkо ключі від квартири мені, а самі швиденько геть із мого будинку.

Стукнули вхідні двері. Потім я почула, як чоловік із кимось розмовляє по телефону.

Завершивши розмову, постукав до мене: — Приводь себе в порядок. Ідемо до ресторану. Тут недалеко. Поки йшли, ми з чоловіком по телефону перенаправляли гостей до ресторану. Свято пройшло чудово. Хоч ми організували його експромтом.

КІНЕЦЬ.