Якось я зустрів товариша, що мешкає зі мною на одній вулиці, але перетинаємося ми рідко. Його звати Денис. Він досить успішний у бізнесі. Керує власною дизайнерською компанією. Колись особисте життя у нього не складалося. Хоч жінкам він подобався, та не міг обрати ту, на якій захоче одружитись. Так і холостякував до сорока років.

Денис прагнув, щоб його обраниця поєднувала у собі найкращі риси: була розумною, красивою та доброю. І нарешті доля звела його з Соломією. Вона була миловидною та мала хорошу фігуру.

У шлюбі в них народилася дитина. Та не минуло й трьох років, як Соломія знову завагітніла й подарувала чоловіку другого малюка, а згодом і третього. Так вони стали багатодітною сім’єю.

Зустрівшись з Денисом, ми вирішили зайти кудись попити кави. Наша бесіда затягнулася й мій знайомий розповів усе, що мав на душі.

Так я дізнався, що у шлюбі він не почувається щасливим, хоч я був упевнений, що навпаки. З’ясувалося, Денис давно охолонув до своєї красуні дружини. Це раніше він вважав її красивою, а зараз жалівся, що та втратила свій шарм, стала лінивою та не доглянутою.

– Соломія цілими днями удома, а зовсім за собою не слідкує! Не настільки вона зайнята, щоб так себе запустити!,- обурювався він.

– У вас троє дітей. Думаю їй є чим займатись,- заперечив я.

– Ну то ж не порівняти життя домогосподарки із життям робочої людини. Я повністю забезпечую сім’ю, вона про фінанси не турбується. Могла б знайти час, щоб привести себе в порядок, але не робить цього, бо лінується. Ще й ніяк не позбудеться зайвої ваги! Навіть дивитись на неї не хочу!

Я побачив, що мій друг геть не тямить, що таке цілодобово глядіти дітей. У нас із дружиною двійня, у вільний час я у всьому їй допомагаю, хоч теж ходжу на роботу. Я розумію, як їй важко, діти це величезна відповідальність.

Після на тієї розмови, ми не бачились з Денисом приблизно два місяці. Але цього разу, при зустрічі, він виглядав щасливим та окриленим. Я здивувався й запитав у чому причина його чудового настрою. Той розкрив мені свою таємницю. Виявляється, він завів молоду коханку, бо рідна дружина його більше не цікавить.

– А як Соломія дізнається? Не боїшся, що покине тебе через зраду? Вона ж тобі трьох дітей народила., – кажу йому.

– Ну народила вона мені трьох дітей, то тепер це привід не доглядати за собою?, – обурювався Денис, а потім посміхнувшись додав, – Та кому вона з таким багажем потрібна?!

Мене здивувала його байдужість та відсутність почуття провини. І дуже шкода Соломію та дітей. Мабуть, терпить його, бо він їх забезпечує.

Не кожна жінка наважиться піти від чоловіка, бувши матір’ю трьох дітей та не маючи роботи. Сумніваюсь, що ця сім’я ще коли-небудь буде щасливою.

КІНЕЦЬ.