Я вважаю, що грошима в сім’ї повинен керувати чоловік. У нас з Владиславом ніколи не було непорозумінь з цього приводу: він знав скільки я заробляю, я знала скільки заробляє він, з приводу покупок від 100 гривень ми завжди радилися один з одним. Чоловік заробляє більше та я вважаю це нормальним, він не наполягав, щоб я віддавала усю свою зарплату, але я з власної волі робила фінансовий внесок в наш сімейний бюджет.

Та життя поділилося на до і після. Фірма, на якій я працювала припинила роботу та я перестала отримувати дохід. Я намагалася знайти роботу та все марно, річ у тім, що я менеджер з туризму та довгий час працювала у цій сфері, мені важко навчатися чомусь новому. Зважаючи на те, що чоловік продовжив працювати, я особливо не переживала.

Настав час мені робити деякі манікюр, косметолога, щоб та оновити гардероб та я звернулася до чоловіка за грошима.

– Витрачай ті гроші, які заробила, – відповів він.

Це стало для мене справжнім потрясінням:

– Але ж ти знаєш, що я зараз без роботи!

– Я не розраховував гроші на твої жіночі забаганки.

– Тобто як? На гарних жінок ти звик дивитися, а мені гроші не даєш для того, щоб я привела себе в порядок?

– Ну намажся сметаною чи там, звари собі якийсь відвар трав, ти ж жінка та розумієшся в цьому.

– А нігті мені що, зеленкою фарбувати? Чи може йодом?

Такого я аж ніяк не чекала та коли знайшла роботу, усі зароблені гроші почала витрачати лише на себе.

КІНЕЦЬ.