У наш нестабільний час бажання забезпечити стабільність для своїх дітей є цілком природним. Однак мій власний досвід змушує мене замислитися, чи не краще подбати про себе, допомагаючи дітям у міру сили, але не жертвуючи всім.

Багато років ми з моїм чоловіком Дмитром живемо у моїй квартирі.

Дивно, але він досі ставиться до себе як до гостя у нашому домі, нехтуючи домашніми обов’язками, але готовий вкладати час та гроші у квартиру своєї матері.

За п’ять років спільного проживання його бездіяльність дедалі більше дратує.

Батьки виселили його, щоб заощадити на комунальних послугах, але, як і раніше, просять у нього грошей на різне. Нині чоловік прописаний у моїй квартирі.

Незважаючи на це, він каже мені, що втратить усі гроші, вкладені в цю квартиру, якщо я його вижену, і тим самим виправдовує свою байдужість до домашніх справ.

І яке у цій ситуації рішення Дмитра?

Купити спільну квартиру, продавши мою та взявши кредит, який він обіцяє виплачувати сам. Але чому я маю це робити? Мені подобається моя квартира, а залазити у борги, плануючи дітей – ризиковано.

Він не може взяти на себе зобов’язання навіть з дрібного ремонту будинку, посилаючись на втому від роботи, а тут цілий новий будинок та борги. Я беру на себе всі домашні обов’язки і все більше ображаюся на чоловіка через це.

В умовах, коли багато пар змушені тулитися в орендованій квартирі, мені здається, що Дмитро не цінує того, що у нас є.

На думку спадають думки про розлучення. Що робити, якщо людина, за яку я вийшла заміж, не хоче навіть брати участь у облаштуванні нашого будинку?