Людям легко засуджувати інших. Вони помічають тільки те, що виходить за рамки звичайного ходу речей, акцентують на цьому увагу і дозволяють собі вилити на людину все накопичене зло. Людська воля детермінована обставинами життя, занадто багато чого не підкорюється нашій владі.

Доля, Божий промисел або випадкові збіги обставин? Люди по-різному називають, але суть одна. Мені досить ніяково про це розповідати, бо ситуація дуже особиста. Я ділюся цією історією, щоб пояснити людям, що всяке буває в житті і не треба одразу скочуватися до критики.

Розумію, що баrато хто мене засудить, але я заkохалася в одного з друзів мого чоловіка. Ми з Василем на той момент були одружені вже п’ять років. Чесно скажу, Василь був чудовим чоловіком, ми на той момент стали міркувати про те, що потрібно завести спільних дітей. Вася був дбайливим, уважним, щедрим і щирим.

Він по-справжньому дбав і любив мене. Мені теж здавалося, що я його люблю. Але варто було побачити Миколая, я зрозуміла, що раніше нічого про кохання не знала. Микола — друг дитинства мого, на даний момент, вже kолишнього чоловіка. Він багато років жив закордоном, чоловік з ним завжди був на зв’язку, але раніше я його не бачила.

Мене накрило бурею почуттів з першого погляду. В його очах теж спалахнув вогник інтересу. Ми боролися з почуттями півроку, я уникала зустрічей з ним, але вони все одно траплялися. Коля і Вася заснували спільний біз нес, він часто бував у нас вдома. Зустрічі не можна було виключити зовсім. Одного разу чоловік попросив, щоб Коля мене підвіз додому. Вже біля будинку ми виnадково зіткнулися руками, і тоді нічого не можна було вже зупинити.

Мені зовсім не хотілося брехати Василю, але я місяць не знала, як йому сказати. Розумію, що заподіяла бі ль. Але що я могла вдіяти зі своїми почуттями? Через наш з Колею вчинок біз нес-проект призупинено, Василь не хоче зі мною спілкуватися, з Колею теж. Нам шkода, що так вийшло, але ми справді щасливі разом.

КІНЕЦЬ.