Нещодавно тато мені з села подзвонив. Сказав, що мама занедужала, щоб я лишала роботу та сім’ю і їхала доглядати її. Татові я відмовила відразу, сказала, щоб дзвонив моїй старшій сестрі

 

Я дуже сподіваюся, що читачі не будуть засуджувати мене, але я щиро маю надію, що серед вас будуть і такі люди, які зрозуміють щиро мою проблему та допоможуть мені хорошою порадою, яка б мені дуже допомогла прийняти правильне рішення зараз. Адже інколи мене бере великий сумнів і я не знаю, чи правильно чиню.

Для того, щоб отримати дієву пораду, напишу вам свою життєву проблему.

У моїх батьків нас було двоє дітей: дві доньки. І якщо я часто чую, що в сім’ї батьки люблять меншу свою дитину, то в нас було якраз навпаки, як не дивно виходить. Уся любов і батьківська увага діставалася моїй старшій моїй сестрі Ірині.

Я не можу сказати, що батьки мені у чомусь відмовляли колись, чи чогось не купували, якщо була така потреба для мене, хоча вони були зовсім небагаті люди.

Але, як би там не було, а для Ірини тато з мамою вони одяг чи взуття обирали з душею, найкраще все, щоб їй подобалося, а мені, на що грошей вистачить.

І так завжди було в усьому, коли розмовляла з батьками Тетяна, у них аж очі сяяли щастям, їм було цікаво все, що їм розповідала моя старша сестра.

Всі абсолютно сприймали це нормально, навіть наші родичі. Зараз я не розумію, чому це так було, можливо всі звикли до того, або думали, що у нашій сім’ї ми самі маємо розбиратися.

Прикро, звичайно, але за всі ці роки я звикла до такого ставлення і вже перестала зважати на те, що батьки більше страються та приділяють усю свою основну увагу моїй сестрі Ірині. Тому, коли закінчила навчатися, то відразу у місто поїхала подалі від дому.

Я закінчила навчання, влаштувалася на роботу, вийшла заміж.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩