Після розлучення з дружиною (вона знову зустріла своє перше кохання), я познайомився з жінкою, молодшою за мене на 12 років. Вона теж у розлученні, є десятирічна дочка.

Після розлучення в неї були чоловіки, але довго не затримувалися, вона сама про це мені розповіла, мене це трохи насторожило, подумав, може вона невживлива людина. Ось і чоловік покинув.

Подруг у Ганни теж немає, спілкується тільки із сусідкою, та іноді з колишньою однокласницею, яка хрестила її дочку. Я списав усе на її розчарування у житті.

Вона мені подобалася, я не шкодував грошей ні для неї, ні для її доньки. Зробив ремонт, одягнув обох, але щирих почуттів чи радості особливо не помітив, прийняли як належне.

Оскільки після розлучення я переїхав до батьків, то незабаром оселився в Ганни, не перевозити їх до себе. Бюджет у нас окремий, вона витрачає гроші лише на дочку, а я на все інше.

Я не в претензії, мені навіть лестить, що я можу їх забезпечити, бо маю роботу непогану, можу собі дозволити. Раніше відкладав гроші на покупку квартири, щоб з’їхати від батьків, але тепер не виходить, все йде на так звану родину.

Запропонував побратися, разом будувати будинок, але Ганна сказала, що була вже одружена, їй там не сподобалося і більше вона не збирається. Про спільну дитину навіть чути не хоче, каже, що не хоче починати знову з безсонних ночей, памперсів та найголовніше, що її доньці може не сподобається, що вона матиме брата чи сестру.

Я просто отетерів від такої відповіді! Підозрюю, що з цієї ж причини від неї і йшли чоловіки, але може й помиляюся.

Якось не хочеться бути тимчасовим чоловіком та гаманцем. Перший раз зустрічаю жінку, яка не хоче заміж, тож не знаю, як до цього ставитися.

КІНЕЦЬ.