Наталка з Іваном познайомилися ще в досить таки молоді роки, під час навчання в інституті, а вже після закінчення його відразу одружилися.

Через рік в них з’явилась прекрасна донька Світланка.

Часи тоді були складними: на роботі не виплачували зарплату довгий час, доводилося їздити в село, щоб допомогти мамі й татові по господарству, які кожен раз накладали в сумку нам всякого добра, що самі в селі мали, яку насилу можна було підняти, всякої всячини, починаючи від шматка м’яса і закінчуючи пучком кропу.

Коли повільно вибралися з пелюшок, які далися сім’ї непросто, адже маленька Світланка часто недужала, з’явилися нові проблеми.

Дитячий садок був далеко від дому, тому іноді забираючи доньку з садочка, Наталка із заздрістю поглядала на інші сім’ї, які підвозили своїх дітей на власному автомобілі.

А сам Іван просив дружину потерпіти, поки на заробітках відкладе якусь копійку на авто. Та ще й мати Наталі підливала масла в вогонь зі свого боку, мовляв усі чоловіки заробляють, а Іван сидить за якісь мізерні копійки.

Спочатку молоду жінку не турбували мамині слова. Але коли у колег на роботі з’являлися нові каблучки, ланцюжки, шуби – Наталя божеволіла від заздрості, тому що не могла собі дозволити навіть двох чобіт на сезон.

Мабуть, тоді у неї і з’явилась в голові думка, що дарма вийшла заміж за простого службовця.

І раптом Наталя, в один день, просто згадала про свою родичку, яка жила в столиці.

Проти зустрічей дружини з ріднею Іван зовсім не заперечував ніколи. Однак дружина вже по кілька разів на місяць їздила до столиці. Це не залишалося непоміченим.

Якось друг Івана сказав йому, щоб дивився за дружиною, бо не з проста вона до столиці зачастила.

Він розумів те, що і всі люди: золотий ланцюжок на шиї, який не міг дозволити купити Іван, нову шкіряну сумочку, а потім і шубку, на яку нібито жінка позичила гроші у матері.

А одного разу Наталя заявила Іванові, що хоче розлучитися з ним.

Скільки Іван не вмовляв її не залишати його, але все було марно. Дружина пішла до багатого чоловіка.

З розбитим серцем чоловік залишив дружині побудований будинок і все, що в ньому – пішов на невеличку орендовану квартиру. Але не залишав думки помиритися з коханою, він був готовий все їй пробачити, а вона відмахувалася від уже колишнього чоловіка, з гордо піднятою головою і виставляла напоказ дорогий одяг привезений з закордону.

Всі чекали, коли вже до Наталі приїде на заручини той столичний олігарх, але він не поспішав.

І раптом несподівано жінка зійшлася з дрібним бізнесменом. Лише найближчій подрузі відкрила таємницю: коли поспішила порадувати багатія, що стала вільною, він скептично відповів, що погуляти – це одне, а жити разом – зовсім інше, і що ніколи не проміняє двох своїх дітей на сторонню жінку, нехай і таку гарну.

Так Наталка тоді залишилася ні з чим.

А Іван, якось вже оговтавшись від пережитого, незабаром зустрів іншу, звали її Оксана, з якою незабаром і одружився. Тепер він по справжньому щасливий. Тому що знайшов вірну жінку, яка подарувала йому сина і щастя справжнє.

Зараз Наталка схаменулася, проситься до чоловіка назад.

Вона дуже красива, користується цим і вірить, що зможе розлучити чоловіка з дружиною.

Я знаю її давно, знаю усі її наміри, але як завадити цьому, кому мені про все це розповісти?

КІНЕЦЬ.