Наталка з подругою готувалися до іспитів. – Дівчата, млинці будете? Йдіть, поки гарячі, – покликала мама Наталки їх вечеряти. Дівчата швиденько сіли за стіл. Раптом у двері подзвонил. – Я відкрию, – сказала мама Наталки і вийшла в коридор. За хвилину вона повернулася, взяла пакет, насипала у нього солі, і знову пішла до дверей. – Мамо, хто приходив? – запитала Наталка, коли мама повернулася. Мама підозріло глянула на доньку і сказала: – Твій наречений. По сіль заходив. Наталя здивовано дивилася на маму, нічого не розуміючи 

– Ну ти даєш, – після зізнання подруги Оля із захопленням дивилася на неї, – я б так точно не змогла.

Вони вдвох, два роки тому вступили до інституту.

Оля жила в гуртожитку, а Наталка з батьками. І мріяла звільнитися з-під їхнього контролю. Квартира у них була велика. І тато Наталки частенько говорив:

– Ось Наталка, вийдеш заміж – до нас жити підете. А що, місця багато. А ми з зятьком по-чоловічому разом господарюватимемо тут, — і руки потирав, наче відчував.

Наталка від цього червоніла просто. Жити весь час під наглядом батьків вона не хотіла.

– Щаслива ти, Оля, – заздрила Наталка подрузі, – в гуртожитку живеш, ніхто тобі не указ.

– Ось не зрозумію, а тобі чим погано? З мамою, з татом, на всьому готовенькому. Та всі в гуртожитку мріють про це. Тільки вчись.

А якщо хоч у чомусь по дому батькам допоможеш, то вони щасливі будуть. Що в них донька така – і навчається, і по господарству допомагає.

– Ні, – уперто мотнула головою Наталя, – свобода дорожча.

У Наталки був свій план.

Вона вирішила вийти заміж. Вважала, що це одразу вирішить усі проблеми.

– А як же кохання?, – здивувалася Оля..

– Правильний розрахунок кращий за кохання, – твердо сказала Наталка, – я це від маминої подруги чула.

Вона вирішила діяти одразу у двох напрямках.

Першим кандидатом був одногрупник Олексій Микитенко. Він з першого курсу ходив за Наталкою по п’ятах. Купував Наталці солодощі, носив її рюкзачок на плечі. Демонструючи всім, що Наталя – його дівчина. Він був цілком підходящий варіант. До того ж, у нього від бабусі була квартира. Хоча поки що він жив із батьками. Вони йому поставили умову – вивчишся, знайдеш гарну наречену, тоді й житимеш своєю сім’єю, самостійно. А поки ти сам не заробляєш, житимеш із нами. І не заперечувати! Ось так.

Другим кандидатом був викладач з інформатики Віктор Іванович. Він був дуже дорослим. Віктору двадцять сім і він не одружений! Живе один поряд з інститутом. Студенти звати його Вітя. Ставши його дружиною, вона не дозволить їм так звати його! Що за Вітя? Лише Віктор.

І ще Галя більше ніколи не отримає п’ять з інформатики. Вона хитра, списує, підглядає, фліртує з ним. І за це їй Наталчин Віктор ставить відмінно. Наталя вже вважала його своїм. Те, що Віктор Іванович закохався в неї, Наталя була певна. Він так дивиться, коли вона відповідає. І сам ворушить губами, наче щось сказати хоче. Він ставить Наталці четвірки спеціально. А потім Віктор Іванович Наталю на додаткові заняття кличе. Щоб наодинці залишитися.

– Наталю, можна знову в тебе вдома разом до заліку будемо готуватися? А то в гуртожитку дуже шумно, заважають, – знову просила Оля.

– Ну давай у мене, – Наталка хотіла в гуртожитку. Їй там веселіше. Але заради Олі погодидася.

А мама Наталі рада, вдома донька, займається.

– Дівчата, млинці будете? Швидше йдіть, поки гарячі.

Оля перша побігла, їй у гуртожитку все набридло. Вже вистачило Олі свободи, не така вона і солодка, домашнє життя краще. А Наталя морщиться – вдома сумно. Вдома вона як маленька.

У двері подзвонили. Мама відкрила, поговорила, щось винесла. На Наталку дивиться, сміється.

– Мамо, хто приходив?, – запитала Наталка у мами. Але відповіді не слухала, про свій план думала. Олексій Микитенко Наталку в гості запросив. Рухається її задум.

– А хто він?, – Оля ще раз запитала Наталю, – хто він, цей Максим?

Наталка все прослухала, дивиться – не розуміє.

– Твоя мама сказала сусід приходив, Максим. За сіллю.

– Ааааа, так, хлопчина місцевий. Ми з ним у дитинстві грали разом. Схоже, він досі грає, забуть. Ідемо займатися.

Залік обидві здали на відмінно.

– Ось що значить вдома займалися, – Оля гордо закрила заліковку, – куди підемо?

– Я сьогодні в гості йду, Олексій мене з батьками знайомить, як свою дівчину.

– Ого, розкажеш?

– Звісно.

Батьки Олексія розчулено дивилися на дівчину. Наталя скромна, красуня. Волосся в косу заплетене, гарне. Їж, люба, курочку, а ось пиріг. Гарна наречена, сподобалася.

Така господиня підійде нашому Олексію! Бабусина квартира на цьому ж поверсі. От і буде молода господарка і там і тут господарюватиме. А ми онуків няньчити. Дружно, усі разом. Всією родиною!

Всією родиною?

Наталя не для того заміж хоче, щоб з ними всією родиною жити. Олексій проводжав її, хотів обійняти. Наталка відвернулася – бувай, Олексій.

Оля погодилася з Наталкою прогулятися до будинку Віктора Івановича. Може, вийде випадкова зустріч, Оля сховається, а Наталя пофліртує з Віктором. Ішли центральною вулицею. Оля помітила:

– Бачила, за нами машина потихеньку їде весь час, ти бачила?

– Та бачила я. Це все мій сусід Максим. Пам’ятаєш, той, що за сіллю заходив? З яким ми в дитинстві грали разом. Йому батько його стару машину віддав. Він її відремонтував та їздить. У батька в ремонтній майстерні працює. Часто бачу його. Такий дивний…

– Дивись, Віктор!, – Оля тихенько сказала Наталці. – Та не один!

Наталя глянула – Віктор із Галею йде! Ах ця Галя! Провалився план Наталки вийти заміж за розрахунком!

Далі йшли подруги мовчки. Вже підходили до будинку Наталки. Вирішили, що Оля в неї залишиться. Треба все обговорити. Ну і до іспиту настав час готуватися.

– Які дівчатка!, – з темряви вийшли двоє хлопців, – моя біленька, твоя темненька, – гукнув один із них.

І раптом із темряви вийшов ще один хлопець. 

– Щось тут забули? – гукну він.

Негідники відразу зникли з горизонту.

– Максиме, ти звідки тут?, – здивувалася Наталка. – Дякую тобі. 

Максим її за руку взяв:

– Ходімо, проведу вас. Хіба можна таким гарним дівчатам так пізно одним гуляти?

Оля потім захоплювалася:

– Який класний! Як він вискочив, бачила? Симпатичний такий, плечі, руки такі. Максим його звуть, правда?

Наталці вночі сон наснився. Як вона йде вулицею, а до неї підбігає Олексій Микитенко. А Максим підходить, бере Олексія за комір, і веде. А потім Віктор іде, а Максим підійшов, усміхнувся – ну що, ще на додаткові заняття будеш мою Наталку запрошувати? Дивись у мене, вчителю! А потім Максим взяв Наталку за руку і вони пішли…

Через півроку Наталя та Максим побралися. Мама Наталки сміється:

– Нарешті Максим перестане нібито за сіллю заходити. Міг би й інший привід вигадати!

Максимові теща подобається. Весела, добра. І Наталці тітка Галя, свекруха її, дуже подобається. Вона її змалку знає.

– А знаєте, що ми з сусідами, ой, зі сватами вирішили, – оголосив молодим тато Наталки, – вирішили, що краще ми наші дві трикімнатні квартири на три двохкімнатні обміняємо. По можливості поряд. Щоб з дітьми та онуками бути ближче.

Наталя сама собі дивується. Тепер її все це тішить. І чому вона не бачила раніше, який поряд з нею хлопець? Максим, її найкращий друг. З яким минуло її дитинство.

– Ну що, хотіла вибрати з двох за розрахунком, а вибрала третього за коханням, – жартувала Оля.

– Так, і знаєш, мені шкода ту мамину подругу, яка так сказала, – щасливо посміхнулася Наталка.

КІНЕЦЬ.