Наталка повернулася додому  і побачила, що її чоловік Віктор, запросив у гості друзів. Жінка навіть не змогла повечеряти, бо гості зайняли всю кухню. Ближче півночі всі розійшлися. – Я більше не хочу, щоб твої друзі приходили до нас, – обурено сказала Наталка. – Ти не хочеш, щоб я з ним спілкувався? – Віктор невдоволено посміхнувся. – Не хочу! Ти одружена людина! – Наталя ображено надула губи. – Добре, – байдуже відповів чоловік. – Я рада, що ти мене почув, – задоволено посміхнулася дівчина. – Ми розлучаємося! – раптом сказав Віктор. – В якому сенсі? – Наталя здивовано дивилися на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

 

Наталка ображалася на гостей, які у чергові вихідні навідалися до її чоловіка Віктора.

Хлопці дивилися футбол, їли чипси, пили пінне та розповідали один одному різні історії, не соромлячись її присутності.

Це дуже дратувало дівчину, і вона ледве стримувалася від того, щоб не виставити друзів чоловіка за поріг.

Наталя вийшла заміж за Віктора місяць тому. До цього моменту пара зустрічалася близько двох років, але так як не проживала разом, дівчина не надавала особливого значення його спілкуванню з друзями.

Особливо Наталку дратував друг дитинства її чоловіка – Макар. Він був найгучнішим.

Дівчині здавалося, що Макар дуже погано впливає на Віктора. Наталя з великими труднощами пережила нашестя гостей, і як тільки вони пішли, почала вимовляти чоловікові.

– Я більше не хочу, щоби твої друзі приходили до нас, – обурено почала висловлювати Наталка. – Вони шумлять, нецензурно висловлюються, гульбанять. Макар нахабний. Поводиться, як удома.

– Ти не хочеш, щоб я з ним спілкувався?

– Віктор невдоволено примружився.

– Не хочу! Ти одружена людина. Мені здається, ти про це забув, – Наталя ображено надула губи.

– Добре, – байдуже відповів чоловік.

– Я рада, що ти мене почув, – задоволено посміхнулася дівчина.

– Ми розлучаємося.

– В якому сенсі? Це жарт?

– Ні, – натягнуто посміхнувся Віктор.

– Це через те, що я сказала про твоїх друзів? – несподівано осяяло Наталку.

– Не хочу, щоб мені вказували, з ким спілкуватися, а з ким ні, – роздратовано процідив чоловік.

– Серйозно? Через друзів? Вони для тебе важливіші за сім’ю? – Дівчина не вірила в те, що казав її чоловік.

– Я дружу з хлопцями більше, ніж тебе знаю. Макара взагалі знаю з дитячого садка…

– Якби я була на твоєму місці, я вибрала б сім’ю, – з осудом промовила Наталка. – У голові не вкладається, що ти вирішив розлучитися зі мною через друзів. Кому розкажи, засміють.

– Не тільки. Я не люблю тебе, – посміхнувся чоловік.

– Не любиш? Що ти таке кажеш? Ми одружилися місяць тому. Як ти міг мене спершу любити, а потім ні? – Наталка не вірила у почуте.

– Я ніколи тебе не любив, – винувато відповів Віктор і опустив очі у підлогу.

– Не кохав? – Дівчина почала бігати по квартирі. – Ти обманюєш! Такого не може бути! Ми були з тобою два роки разом. Я тобі не вірю!

– Це твоє право, – розвів руками Віктор.

Дівчина впала на ліжко і, гірко заплакала.

– Якщо не любив, то тоді навіщо два місяці тому зробив мені пропозицію? – Наталка спробувала схопитись за останню ниточку, переконати чоловіка залишитися.

– Тому що мені довелося це зробити, – похмуро відповів Віктор.

– Хіба я просила тебе? – обурилася дівчина.

– Ні, але ти чекала цього від мене, як і вся рідня. Ви морально тиснули на мене, викликаючи почуття провини. Батьки взагалі не давали мені проходу. Довелося піти на поступки і зробити тобі пропозицію, – приречено зітхнув чоловік. – Насправді я не хотів.

– Пожалів мене, виходить? – Розмазуючи сльози по обличчю, запитала Наталка. – Краще б ти тоді зі мною розлучився.

Дівчина раптом з хвилюванням уявила, як вона повідомить батьків і подруг про те, що її сімейне життя закінчилося через місяць.

– Наталю, я ще на весіллі зрозумів, яку зробив помилку. Не міг я тоді сказати при всіх, що передумав одружитися? – Виправдовувався Віктор. – Це було б соромно.

– Ну так, а зараз ні? – схлипнула дівчина.

– Вибач, я не думав, що так буде, – чоловік опустив погляд.

Наталка залилася сльозами і почала бігати по квартирі, розкидаючи на всі боки речі.

Переживання Наталю довела до того, що їй стало зле і довелося викликати “Швидку”.

Однак це ніяк не вплинуло на рішення Віктора розлучитися. Він, як і раніше, наполягав на своєму.

Не бажаючи його бачити, дівчина вискочила з квартири на мороз в одній піжамі та куртці.

Наталка сподівалася, що чоловік піде за нею і передумає, проте він так і не вийшов.

Дівчина сиділа на лавці біля під’їзду і вмивалася сльозами, усвідомивши, що її сімейне життя закінчилося.

– Наталя, а ти що тут робиш? – перед нею казна-звідки з’явилася міцна постать Макара.

– Радій, – засмучено схлипнула Наталка. – Ми з Віктором розлучаємося.

– Як? – Чоловік опустився на лавочку поруч із заплаканою дівчиною. – Чому?

– Через таких ось друзів, як ти…

– При чому тут я? – посміхнувся юнак.

Наталка почала розповідати Макару про те, що щойно сталося між нею та чоловіком.

– О, комусь треба виговоритися, – чоловік взяв дівчину за руку і повів до своєї машини.

Наталка спочатку відмовлялася, але потім подумала, що в її стані келих ігристого зараз не завадить.

До глибокої ночі вона сиділа з Макаром у кафе, а потім, вона добряче хильнула й заснула

Вранці Наталка розплющила очі і виявила себе в чужій квартирі. Вона з хвилюванням усвідомила, що у кращого друга свого чоловіка.

– Відвезти тебе додому? – зазирнув у кімнату чоловік.

– У мене більше немає дому. Але буду рада, якщо допоможеш із речами, – Наталка відвела очі убік.

– Куди ти їх повезеш?

– Не знаю.

– Можу поселити тебе у себе на пару днів, – запропонував Макар, і дівчина, щоб не повертатися до батьків, наважилася залишитися у чоловіка, якого раніше на дух не переносила.

Дивно, але Макар при ній не поводився так як раніше, балував її різними смаколиками і намагався розвеселити.

Про те, що Наталя живе в нього, чоловік не говорив найкращому другові. Віктор дізнався про це випадково, побачивши їх разом.

Він одразу ж влаштував сварку і попросив, щоб Макар виставив його колишню дружину надвір.

– Не робитиму я цього робити, – заперечив чоловік. – Наталка – чудова дівчина. Ми зустрічаємося.

– Ось як? Друг, називається? Я, значить, покинув її заради тебе, а ти заради мене її підібрав? – Віктор був дуже обурений поведінкою друга.

– Я не просив її кидати. Про що ти говориш? – Макар здивувався. – Дружба дружбою, але розлучатися з Наталкою я не збираюся!

На цьому в дружбі двох молодих людей було поставлено крапку. Ображений Віктор навіть спробував повернути колишню дружину назад, розраховуючи на те, що вона його вибачить.

Однак Наталка чудово пам’ятала його слова з приводу відсутності почуттів і не змогла пробачити.

До того ж дівчина вже нічого не відчувала до колишнього чоловіка та планувала своє майбутнє з його найкращим другом.

Через два роки Макар та Наталка одружилися, а Віктор остаточно перестав спілкуватися з другом дитинства.

КІНЕЦЬ.