У нас утворилася велика компанія з 4-х сімей. Ми так з університету дружимо весело, разом на дачу їздимо, на риболовлю. Якщо збираємося посидіти і щось відзначити, то кожна сім’я щось з їжі з собою приносить в контейнерах. І ось якимось чином в наш дружний коло потрапила п’ята сім’я — Галя і Діма.

Я вже сама не пам’ятаю, як так сталося, що вони стали на наші посиденьки теж збиратися. Якщо ми весь час приносимо з собою їжу, то Галя з Дімою ще жодного разу щось не принесли. У них постійні відмовки, то газ будинку відключили, то води немає, якась аварія сталася. Ну не можете приготувати, можна ж і в магазині все готове куnити, ми стали у відкриту обурюватися.

Але їм було все одно, вислухають наші претензії, а на наступний день знову з порожніми руками. Якось раз запросили вони нас в гості на день народження свого сина. Ми з чоловіком подзвонили, вирішили запитати, що хлопчик у них любить, щоб подарунок куnити.

А Галя відповідає, Що краще грошима дати, все одно вони збиралися синові спортивну стінку зробити. Тільки от назвала Галя су му в два рази більше, ніж ми з чоловіком планували витратити. Ну що ж. Раз дитина, то гаразд, не шkода-подаруємо. Приїжджаємо до них в гості, а сама Галя стоїть в халаті, а Діма — в домашніх штанях.  Ми подумали, може ми якось рано приїхали, що вони не встигли підготуватися. Але ні, Галя сказала, що ми вчасно.

Сіли за стіл, а на столі була остигла варена картопля, два солоних огірка і напівпорожня тарілка салату. Вилки і тарілки нам так і не дали, зате гроші на день народження забрали на порозі. Самого сина вдома не було, як сказав Діма — відправили до бабусі, щоб не заважав. Через хвилин 10 нам стали натякати, що нам пора йти, тому що наступна сім’я з нашого кола приїде через 5 хвилин.

У мене з чоловіком просто не було слів. Ми потім з нашими друзями здзвонилися, вони все іржуть. Виявилося, що всіх Галя з Дімою так прийняли, гроші забрали, а на столі нічого і немає. З того виnадку ми більше не запрошували цю хитру сім’ю на наші посиденьки.

КІНЕЦЬ.