На жаль моє сімейне життя не склалось. Дружина покинула мене із сином, коли йому був всього рік. Я дізнався, що вона мені зраджує, зажадав пояснень. Але замість цього, вона просто зібрала свої речі та пішла.

Я мешкаю далеко від батьків, тому на допомогу бабусі з дідусем сподіватись не доводилось. Щоб не втратити роботу, був змушений найняти няню, яка б піклувалась про мого Сергійка.

Життя тривало і вносило свої корективи. Одного дня я зустрів чарівну жінку. Олена була справжньою красунею та одразу справила на мене незабутнє враження. А, коли сказала, що дуже любить дітей, я зрозумів, що не хочу її втрачати. Вже за пів року вона переїхала до мене. Послуг няні ми більше не потребували, тому я подякував їй і ми попрощались. За Сергійком тепер доглядала Олена.

Але з її появою у нашій сім’ї, став помічати зміни у поведінці свого сина. Сергійко завжди був енергійним, життєрадісним хлопчиком. А тепер, навіть з кімнати не виходить, коли я повертаюсь з роботи. До Ігор він теж став байдужим.

Я поцікавився в Олени, з чим пов’язані такі зміни. Вона лише розводила руками й казала що, мабуть, вік такий, переросте. Сину на той момент вже виповнилось 6 років і з кожним днем ситуація лише погіршувалась. Сергійко міг годинами сидіти у своїй кімнаті, зі мною спілкувався неохоче, став дуже замкнутим.

Тоді я запідозрив, що Олена щось не договорює. Вирішив з’ясувати, що ж відбувається, коли мене немає вдома. Для цього, навмисно повернувся раніше. Яким було моє здивування, коли я побачив свого шестирічного сина з важкими пакунками, повними продуктів. Він якраз повертався з магазину, а Олена, тим часом теревенила з подругою на кухні за чашечкою чаю. Коли я запитав, що все це значить, та спокійно відповіла, що привчає малого до самостійності ще змалечку.

Вирішив, що час відверто поговорити зі своїм сином. Сергійко не зміг стримати сліз і все мені розповів. Тітка Олена кожного ранку дає йому список речей, які він повинен виконати до вечора.

Йому доводиться виносити сміття, ходити в магазин та прибирати у квартирі. Все це він повинен встигнути зробити до мого приходу. Інакше, тітка Олена обіцяла здати його в інтернат. Син дістав з кишені той список, який ще не встиг потрапити у смітник.

Ця ситуація відкрила мені очі на те, ким є жінка, яку я привів у нашу сім’ю. Не розумію, що їй не вистачало. Я сам працював, а вона навіть їсти не готувала, бо казала, що не любить цю справу. Тому ми харчувались готовими стравами з доставки. Лінувалася виконувати елементарні побутові справи, звалюючи все на мою дитину. Я сказав їй, що про все це думаю і ми попрощались.

Зателефонував няні, щоб повернулась до нас. А сам вирішив, що жодна жінка не варта того, щоб красти щасливе дитинство у мого сина. Сергійко — це найцінніше, що я маю.

КІНЕЦЬ.