Валентина зустрілась мені зовсім випадково. Одного разу я просто забіг на каву після роботи і побачив її там, з першого погляду і закохався. Наші стосунки розвивались доволі швидко і вже за рік ми жили разом та були одружені.

Відразу після весілля наші стосунки були ідеальними. Ми багато часу проводили один з одним, інколи подорожували світом. Якось мова зайшла про діток і обоє дійшли згоди, що поки батьками стати не готові, ще хочеться пожити для себе.

Та життя буває дуже непередбачуваним. Якось я їхав потягом з відрядження. На сусідній полиці сиділа жінка, звали її Антоніна. Ми відразу познайомились, знайшли спільну мову і після тієї зустрічі я не міг більше ні про що в світі думати. Мої почуття до дружини в одну мить охолонули. Із новою знайомою ми почали листуватись та зустрічатись в таємниці. Та це продовжувалось не довго, адже обманювати Валю я не хотів, тому і вирішив порвати із цим всім.

Якось я прийшов з роботи і випалив дружині всю правду, якою болючою вона не була. На мій подив, вона відреагувала не дуже гостро, можна сказати, що навіть спокійно. Отож на цій мирній ноті ми попрощались і в той самий вечір Валентина поїхала до своїх батьків.

Коли через рік я почув від спільних знайомих, що колишня дружина знайшла чоловіка та вийшла за нього заміж, то був щиро радий за неї. Виявилось, що у неї ще й народилась донька, загалом, життя вдалось.

Ми з Тонею також одружились та скоро народили малятко. І з того часу роки минали з якоюсь шаленою швидкістю. Я ніяк не міг звикнути, що наш син уже такий дорослий та з дівчатами зустрічається. Одного разу він зізнався нам, що свою дівчину дуже любить та хоче зробити їй пропозицію руки та серця. Ми, звичайно, перечити не стали.

Тому через кілька днів Дмитро освідчився своїй коханій, а через тиждень, на Різдво, майбутня невістка прийшла до нас на знайомство із своїми батьками.

Коли на порозі моєї квартири з’явилась ця жінка, то я мало не впав. Виявилось, що матір нашої невістки – моя колишня дружина. Валя, звісно, мене впізнала мене, проте вигляду не подала. В той вечір ми чудово побалакали і запланували весілля дітей. Коли ми з Валентиною залишились лише удвох, то вона сказала мені, що рада щастю наших дітей.

Як же добре, що на світі є такі розуміючі та добрі люди.

КІНЕЦЬ.