Я дуже хотіла сина, мій чоловік просто був би радий появі дитини. І ось я заваrітніла, одразу вибрали для хлопчика ім’я — Женя. Але доля розпорядилася інакше, я народила дівчинку. Полоru проходили дуже болісно і тяжко, за підсумком мені сказали, що більше я не можу мати дітей.

Дівчинку ми також назвали Женею, але я нічого не відчувала до цієї дитини. А її день народження став для мене справжнім чорним днем, бо донька позбавила мене можливості мати дітей. Я навіть не могла годувати її своїм молоком, мене чоловік змушував.

Так чоловік і став проводити весь свій час із нашою донькою, а я жодної участі в цьому не брала. Коли їй виповнилося 5 років, то чоловік замінив їй навіть мене, а я була не проти. Я розуміла, що вдома я просто зайва, бо для доньки я не цікава, як і вона для мене. А чоловік весь час із нею порається, я цього не поділяю.

Так на роботі я почала крутити роман своїм колегою Кирилом. У нього був син від першого шлюбу, і я полюбила цього хлопчика як свого. Я була готова зробити все для цієї дитини, так я почала його виховувати, Кирило незабаром зробив мені пропозицію. Я погодилася одразу, навіть не замислюючись.

Чоловік з донькою відпустили мене спокійно, так я ще раз переконалася, що не потрібна їм. Навіть коли моя дочка виходила заміж, то я про це не знала, я взагалі не була знайома з її чоловіком. Майже через 20 років спільного життя мій Кирило пішов у інший світ. Його син давно виріс та жив окремо.

Я залишилася сама у квартирі, в якій навіть не була прописана, довелося її покинути. Я згадала, що частина квартири kолишнього чоловіка належить мені і поїхала ділити майно. Двері мені відчинила моя донька Женя, я навіть не відразу її впізнала. Але як тільки вона побачила мене, то зачинили двері перед моїм носом. Навіть не впустила у квартиру.