Ми з братом зростали у неповній сім’ї. Батька рано не стало і мати прагнула дбати про нас так, щоб ми ні в чому не знали нужди. Така надмірна турбота та вседозволеність негативно вплинули на Сергія. Він виріс розбещеним і навіть у дорослому віці не соромився користуватись маминою добротою. Йому було вже за тридцять, але власної сім’ї він так і не створив.

Холостякував під маминою опікою та переїжджати на окреме житло не планував. Навіть не вигадував для себе ніякого виправдання, головною відмовкою було те, що йому і так не погано живеться, навіщо щось змінювати.

Мама вже втрати будь-яку надію, що син подарує їй онуків, але одного дня він з’явився на порозі із незнайомкою. Виявилося, що з цією жінкою Сергій планує одружитися. І можна б було видихнути та порадіти за молодят, але з’ясувалося, що шукати власне житло вони не збираються, а житимуть з мамою у її квартирі. Це була невтішна новина, до того ж майбутня братова дружина мала ще шестирічного сина від іншого шлюбу. Довго вагаючись, мама все ж не стала перечити сину та виставляти за двері його новоспечену сім’ю. Про що потім дуже пожалкувала…

На першій же зустрічі невістка проявила себе й представила свекрусі список правил для сумісного проживання. Вона пояснила це тим, що її попередній шлюб розпався саме через проблеми зі свекрухою, а точніше через те, що та занадто втручалася у їх сімейні справи. Список правил мав попередити подібні незручності та скандали. Ніби концепція й не погана, але пред’являти щось при першому знайомстві, ще й у чужому домі – це просто верх нахабства!!

Невістчині правила стосувалися різних аспектів спільного проживання.

У першому розділі перелічувалися пункти, завдяки яким мінімізувалося втручання свекрухи у життя молодого подружжя. А звучали вони так:

-не лізти зі своїми порадами, коли ніхто не просить та не ставити зайвих запитань;
-продукти купуються окремо;
-про гардероб та харчування Сергія дбає дружина, а не мама;
-суворо забороняється входити до кімнати подружжя без стуку;
-все, що стосується дитини вирішує його мама.

Наша матір не стала влаштовувати скандал, вона взагалі не любила конфліктів, тому вирішила пом’якшити напружену ситуацію за столом пожартувавши: “Щось, замало пунктів”,- з посмішкою сказала вона.

Та невістка не була налаштована на жарти. Після маминої фрази, вказала їй на пункт номер один.

Розрядити ситуацію не вдалось і перевести ці безглузді вказівки на жарт теж. Але хто таке бачив, щоб встановлювати свої правила у свекрушиному домі, заледве з нею познайомившись?! Тепер мама вирішила поговорити серйозно та вмовити сімейство переїхати до орендованого житла.

Тоді не доведеться створювати ніяких правил, чи сперечатись, що хтось їх не виконує. Аргументів було наведено задосить.

Та брат навіть слухати не хотів, він вже все вирішив й переконати його у зворотному було не реально. А майбутня невісточка знову нагадала про пункт номер один.

Та перший розділ правил виявився не єдиним. У наступному йшлося про фінансовий бік спільного проживання:

-молода сім’я нікому нічого не винна;
-комунальні послуги будуть оплачуватись порівну й ділитися на усіх членів сім’ї крім невістчиного сина;
–подружжя не повинно звітувати та радитись стосовно покупок;
-ніяких подарунків.

Коли я дізналась про цю частину списку, то другий пункт мене вразив найбільше. Значить, у розрахунку комунальних послуг, дитину враховувати не будуть? Можна подумати, що її син водою вона не користується і для приготування його їжі електроенергія та газ не витрачаються! Гарно придумала!

Також невістка продумала правила, що стосувалися побутових обов’язків:

-прибирання оселі по складеному графіку;
-прання у пральній машині теж почергове;
-посуд у кожного свій;
-ніяких гостей;
-слідкувати, щоб у квартирі не було протягів.

Але найкумедніше, що весь цей безумний список правил завершувався розділом про повагу:

-ніяких сварок та скандалів – усі непорозуміння з’ясовувати тихо та без підвищення голосу;
-повага – перш за все.

Ніби й не погані правила, але пред’являти їх бувши непрошеною гостею – це занадто. Та схоже, невістка турбувалася лише про власний комфорт.

– Я так про нього дбала,- щодня вислуховувала я скарги від мами,- старалася, щоб він все мав, щоб не був обділений материнською увагою та турботою, допомогла йому вивчитись в університеті, і така мені дяка! Привів додому таку персону, що й слово зайве промовити боїшся. І це у власному помешканні!

Наївно було вважати, що якість прописані в односторонньому порядку правила забезпечать спокій та порозуміння у родині, де з самого початку зародилось незадоволення. Мама навіть напряму просила їх з’їхати, та, на її думку, ніхто зважати не збирався. Мені було шкода дивитись, як моя рідна матуся мешкає у такій жахливій атмосфері, тому я вирішила посприяти відселенню брата і його сімейки. Мій чоловік став на мою сторону та пообіцяв підтримати, адже він ставився до тещі з любов’ю та великою повагою.

Одного дня ми приїхали до мами додому без попередження. Не встигли увійти, як новоспечена господиня вискочила зі своєї кімнати, як ошпарена та вчинила лемент, нагадавши правило, де йдеться, що не можна запрошувати ніяких гостей.

– А ми не на гостину приїхали,- спокійно відповіла я.- Привіт, Сергію. Збирайте речі, ви переїжджаєте.

Доки я розмовляла з братом, мій чоловік виносив клунки невістки та її сина та вантажив їх в авто. Все це супроводжувалося суцільними криками та лайкою у нашу сторону. Брат спершу намагався зі мною посперечатись, та вибору у них не було – надто далеко зайшла ця абсурдна ситуація. Ми відвезли їх до орендованої на три дні квартири. А далі хай роблять, що хочуть та живуть, як знають. Вони вже дорослі люди, пора навчитись дбати про себе не використовуючи при цьому рідних.

А мені тепер спокійно на душі, коли знаю, що ніхто не псує моїй мамі нерви та життя.

КІНЕЦЬ.