Коли я була ще маленькою, то мріяла про велику родину. Гралася, ніби у мене троє діток, чоловік, кішка, собака та папуга. Бог почув мої молитви та я дізналася, що вагітна двійнею. Єдине, що затьмарило мою радість це те, що батько дітей зник з горизонту, дізнавшись про цю новину. Та час завжди розставляє усе по своїх місцях та цей негідник отримав те, на що він насправді заслуговує.

Ми жили у невеличкому містечку та уже через годину після того, як Святослав від мене пішов, про це гуділо  все місто.

Ми зі Святославом жили у цивільному шлюбі уже три роки. Ми ні від кого нічим не відрізнялися. Одружуватися поки не поспішали, хотіли пройти випробування побутом та зрозуміти чи підходимо один одному.

Проте одного дня все різко змінилося. Одного дня я зрозуміла, що вагітна. Я не поспішала ділитися цією новиною зі своїм хлопцем, бо не знала, як він на це відреагує. Проте згодом почав рости живіт та приховати вагітність не вдавалося.

На черговому огляді у лікаря я дізналася, що малюків двоє. У нас зі Святославом буде двоє хлопчиків. Я була дуже щаслива від цієї новини, адже це саме те, про що я так мріяла. Настав час повідомити майбутньому батьку про те, що скоро наше життя різко зміниться. Святослав не поділяв моєї радості, зібрав свої речі та сказав, що йде від нас, адже до такого він готовий не був. Тоді він ще не розумів, як життя йому відплатить за його ганебний вчинок.

Перейми почалися дещо раніше зазначеного терміну. Народилося двоє здорових хлопчиків, я не могла ними натішитись. Попри те, що поряд не було їхнього батька, я була невимовно рада, що вони в мене є. Слава Богові, нам було де жити.

Я не могла уявити як буду ростити дітей одна, думала, що мені буде дуже важко з дітьми. Я вирішила знайти Святослава, можливо, він уже передумав та є шанс бути разом, тому я зателефонувала до нього та він не брав слухавку. Спробувала знайти Святослава через знайомих – пошук не дав результатів. Після численних пошуків я взяла себе в руки та вирішила, що більше так не принижуватимусь.

Моя мама прийшла мені на допомогу, вона сиділа з хлопчиками вдень. Добре, що у неї була така можливість, адже мама була вже на пенсії. Я вийшла на роботу, таким чином у мене була можливість забезпечити дітей всім необхідним та й робота відганяла від мене гіркі думки.

І ось уже синочки пішли до першого класу. За мою сумлінну працю мене підвищили та я стала начальником відділу кадрів. Я думала, що в моєму житті настала світла смуга, аж тут я знову зустрілася зі Святославом, коли він прийшов влаштовуватися на роботу в нашу компанію.

Спочатку колишній коханий мене не впізнав, а потім почав сипати компліментами, сказав, що я уже на та дівчина, з якою він колись жив. Та коли він дізнався, що саме я прийматиму рішення візьмуть його на роботу чи ні, був сильно шокований.

Я поставилала йому декілька питань та сказала, що як працівник він нам не підходить. Святослав встав на коліна, почав просити пробачення за все, що він накоїв, запевняв мене, що він вчинив неправильно та зрозумів це. Я не слухала його та попросила покинути приміщення, пригрозила тим, що викличу охорону, якщо він цього не зробить.

Ось як час розставив усе на свої місця та мені не довелося нічого для цього робити.

КІНЕЦЬ.