Олі 25, а її чоловікові Сергію – за 50. Не варто говорити про те, яка реаkція була у батьків дівчини, коли та оголосила, за кого виходить заміж. Але переконати дівчину не виходило ні в кого. Вона стояла на своєму і наполегливо повторювала, що любить цю людину.

Справа в тому, що у дитинстві Олі дуже не вистачало уваги батька. Той був дуже суворим і поговорити з ним на якісь важливі теми було неможливо. Можливо, таким чином Оля намагалася заповнити деякі прогалини свого життя.

Через деякий час батьки змирилися з вибором своєї дочки і благословили їхній шлюб. Не минуло багато часу, і всі знайомі Олі почали помічати, що вона змінилася. Не було рум’ян, здо рового кольору обличчя, зморшки, гардероб не за віком. Про сімейні свята Олі довелося забути.

Сергій відмовлявся зустрічатися із її родичами. Прожили вони разом 25 років. Дітей не було. -Олю, однієї дитини в моєму обличчі тобі достатньо. А ти потім ще встигнеш стати матір’ю – завжди повторював Сергій – і як у воду дивився.

Він пішов із життя, коли Олі було 50. У день nохорону жінка дізналася, що у Сергія був син. Коли вона побачила Льошу, то ніби ожила: чоловік був копією свого батька в молодості. Вони потоваришували, невдовзі почали зустрічатися. Олексій ніколи не був одруженим.

Він так і не розповів Олі, чому багато років тому посварився із батьком. Сказав лише, що вже пробачив. -Чому ти вийшла заміж за мого батька? -Він був таким добрим, щедрим та ніжним. -Ти була з ним щаслива? -Дуже. Його ніхто не замінить. -Навіть у мене немає шансів? Оля та Льоша одружилися через кілька місяців. А ще за рік у них наро дився син, якого назвали Сергієм.

КІНЕЦЬ.