Я вже давно не бачила свою молодшу сестру. А нещодавно випала нагода зустрітись, у них з чоловіком народилась третя дитина. У нас досить велика різниця у віці, тому спільних тем для розмови завжди бракувало, тож ми не часто зустрічались. Наша матір неодноразово говорила мені, що її обранець з заможної сім’ї, але я й не уявляв наскільки.

Вони живуть у великому приватному будинку із величезним подвір’ям. Перше куди я потрапив був їхній гараж. Таку кількість дорогих машин я у своєму житті бачив хіба що у салоні. Тут навіть є машини, які вони перепишуть на дітей, після їхнього повноліття. Виявляється чоловік має свій перспективний бізнес, частка якого належить і моїй сестрі, тож у грошах вона не мають нестачі.

Я, звісно, люблю свою і сестру і радий, що вона живе в добробуті і щаслива. Проте мені здається не правильним тримати в домі стільки машин. На скільки я знаю, то у неї навіть немає прав. Ці машини не лише коштували їм чималих грошей, але ж вони потребують постійного дорого вартісного догляду. Не люблю рахувати чужі гроші, але ж можна було б ці гроші витратити з більшим розумом, наприклад частину перерахувати на благодійність. Та й діти їхні дуже розбещені. Дозволяють собі бігати навколо столу, хватати їжу руками, або задиратись до гостей. Батьки лише те і роблять, що трохи помахають пальцем і кажуть, що вони ще діти і нічого не розуміють.

Але ж старшому вже 12, а він досі веде себе як і його семирічна сестра. Вони навіть дозволили собі залізти до мого рюкзака, який я залишив у коридорі. Зрозумів я це лише тоді, коли побачив розкидані у вітальні речі з нього. Сестра перепросила за них і посміявшись допомогла зібрати речі назад.

Невже вона вважає, що гроші це найважливіше у світі. Мені навіть здається, що вона більше часу проводить із своїми машинами, ніж із власними дітьми. А вони, вочевидь, потребують батьківського виховання. І попри все своє фінансове благополуччя вона жодного разу не цікавилась як живу я. А я інколи ледве кінці з кінцями зводжу. У мене невелика зарплата, а дружина не працює, бо проводить увесь час із нашою маленькою дитиною. Нам би вистачило однієї їхньої машини, щоб декілька років прожити.

Звісно, що я не став їй нічого говорити. Але викинути цю картину з голови не можу. Думаю, може попросити у неї трохи грошей на перший час, не думаю, що це складе для неї труднощі. Проте мені соромно, що молодша сестра змогла досягти таких висот, а я ні. Це ж я б мав дбати про неї, а не навпаки.

КІНЕЦЬ.