Мій син Олег одружився з Катериною п’ять років тому. На перший погляд, вона здалася мені чарівною, милою дівчиною. До того ж Катя з доброї родини та з вищою освітою.

Вона не приховувала, що вже була одружена і вирощує поодинці сина Ярослава. Хлопчик, до речі, завжди доглянутий, він грамотно розмовляє та слухається старших. Загалом, коли молоді оголосили мені про своє бажання побратися, я була тільки рада цієї новини. Син був щасливий, що ще потрібне?

На жаль, за весь час сімейного життя Каті та Олега я жодного разу не чула про їхнє бажання завести спільну дитину. Якось, прямо, я запитала у сина:
– А спільного малюка ви плануєте?

Але він якось туманно відповів щось на кшталт:
– Зараз не час. Катя поки не готова. Давай, потім про це поговоримо.
І я мовчки чекала, хоча бажання дбати про рідного онука чи внучку зростало з кожним роком.

Я подумала, що це питання все ж таки варто адресувати Катерині. Я сподівалася на розуміння молодої дружини мого сина. Нещодавно я набралася сміливості та запитала у невістки:

– Катруся, може вам з Олежком час малюка завести? Ярик вже дорослий, а наш жіночий вік – дуже короткий, виношування після тридцять все-таки складніше переноситься.

– Що Ви, Ганна Петрівна, які ще малюки? Про що ви говорите? Ми й так тільки кредити позакривали, жити, можна сказати, тільки почали, а Ви хочете нас у нову кабалу запхати? – жорстко відповіла мені Катерина.

– Але ж мені теж онуків хочеться про онуків дбати, поки я на своїх ногах ходжу, а не з паличкою. А Ви з Олежею щось не поспішаєте мене порадувати, – обурилася я.

– Чим же Вам наш Ярик не догодив? Ось готовий, свідомий онук! Йому підгузки міняти не потрібно, вчити ходити та говорити – теж. Відразу доросла дитина дісталася. До того ж Олегу цікаво з ним і в шашки грати, і кораблі пускати, і у футбол поганяти. Його все влаштовує. А що чоловік із немовлям робитиме? – відповіла мені невістка.

– Зрозумій мене правильно, Катенько, але мені рідного онука хочеться. Ти ж знаєш, що Олег – мій єдиний син, – спробувала я порозумітися з невісткою.

– А Ярик – мій єдиний син, і більше дітей я планувати не збираюся. Мало того, що це затратно по грошах, ще й ревнощі почнуться у старшого сина та у чоловіка. Адже малюк весь мій час забере, а що решті чоловіків залишиться? – обурено запитала Катерина.

Я не знайшла, що відповісти невістці. Мені стало ясно, що переконати її я не зможу. Але й зрозуміти Катерину мені складно. На мою думку, не хотіти народити дитину своєму коханому чоловікові – це дикість.

Невістка – далеко не єдина жінка, яка вийшла заміж уже бувши матір’ю. Багато таких, хто і двом, і трьом чоловікам по дитині дарує. Чому ж моя невістка така незговірлива?

Я вирішила, що поговорю з Олегом, щоб він вправив мозок своїй дружині. Я не вірю, що він сам не хоче появи їхньої спільної дитини.

КІНЕЦЬ.