У нас у родині несподівано постала незвичайна проблема, моя 15-річна дочка стала дуже небайдужою до дорогих прикрас.

Вже років зо два вона досить нав’язливо вимагає від нас і родичів дарувати їй тільки золото, що дратує і мене, і чоловіка. Причому звідки це кохання з’явилося, я гадки не маю.

Запитувала – не зізнається. У сім’ї ми маємо певний достаток, дочка ні чого не потребує, але й любов до розкоші ми їй ніколи не прищеплювали.

У неї є гарний одяг, телефон міняємо раз на 3-4 роки, причому беремо далеко не найдорожчий і точно не цей попсовий айфон. Кишенькових грошей дочка не потребує, строгих звітів щодо її витрат ніхто ніколи не вимагав.

Я здивована, з чого раптом у неї з’явився такий потяг до золотих прикрас. На мою думку, не всі жінки люблять прикраси, тим більше не всім подобається золото.

Дружина брата, наприклад, нічого крім обручки не носить, хоча прикраси у неї є. Ось не треба їй і все тут, хоч її чоловік має відношення до ювелірного бізнесу.

Здавалося б, добрий приклад для моєї доньки – задовольнятися малим і не гнатися за кількістю, але для неї це чомусь не показник. Особисто я ношу стоиманв ювелірні прикраси, два кільця (одне з них обручка), акуратні сережки з маленькими діамантами, тоненький ланцюжок (подарований ще батьками на моє 16-річчя), дорогий витончений годинник (подарунок чоловіка).

На роботі строгий дрес-код, та й виглядати сорокою мені ніколи не хотілося. Ще є пара прикрас із перлами, є кільця із сапфірами (колись подобалися, останні 10 років жодного разу не одягала), є срібні з якимось незрозумілим камінням (ніколи не цікавилася, що там за каміння).

Влітку у відпустці та на вихідних ношу в основному біжутерію. Якихсь навантажень я прикрас не надаю, жодного культу золота, економії та накопичень у нас у сім’ї ніколи не було.

Будь-яких там оберегів, кулонів з потрібними знаками зодіаку чи інкрустованих дорогоцінними металами ікон немає і не було. Фамільних реліквій немає, якщо не рахувати персня, який тато своїй мамі (моїй бабусі) якось привіз із заробітків.

На 18 років бабуся передарувала його мені. Бережу його, практично не носила.

Чоловік носить лише обручку. Думаю, що теж ніякого важливого сенсу він прикрас не надає – ніколи не цікавився, чи я ношу його подарунки і чи є у мене на руці обручка. Але потяг дочки до золота його теж непокоїть.

Найцікавіше, що дочка носить прикраси цілком помірно, не обвішується ними, як новорічна ялинка, підбирає їх згідно з нагодою та стилем одягу. Тобто. їй важливо, щоби золото в неї просто було і було саме її, а не «сімейне». Чи варто мені нервувати з цього приводу?

КІНЕЦЬ.