Микола вийшов зі своєї квартири і подзвонив у двері до сусідів. За дверима чулася гучна сварка. Нарешті, шум стих, двері різко відчинилися і на порозі з’явилася сусідка Анжела. – Що треба? – різко запитала вона. – Привіт, сусідко, – сказав Микола. – Чоловіка твого треба. – Він зайнятий. – Чув я, як він зайнятий, – усміхнувся Микола. – Поки не пізно, клич чоловіка. Терміново. Хочу в нього старий боржок забрати. Через хвилину у дверях з’явився Ігор. – Що за маячня? Я тобі нічого не винен, – здивовано сказав він. Ігор не розумів, що відбувається. Микола хитро примружив очі

 

За стіною у сусідів вирували пристрасті. Микола з Тонею, сиділи в себе на кухні й чудово чули, про що сварилися в сусідній квартирі.

На жаль, ці сусіди раз на місяць обов’язково влаштовували концерт на весь будинок.

-Знову з’ясовують, хто в їхній квартирі головний, і кому вона більше належить, – хмикнув Микола. – Скільки можна? І головне, знайшли через що сперечатися. Через якусь стару квартиру.

-Розлучаться вони скоро, – похитала скрушно головою Тоня. – Ох, чує моє серце. Діти виросли, от вони й розперезалися. Чуєш, як сьогодні сваряться? Прямо, як ніколи.

-Так, сьогодні щось взагалі голосно, – погодився Микола. – Як ніколи.

-Може, знову помириш їх? – запропонувала Тоня. – Як того разу.

-А якщо він до мене полізе?

-До тебе не полізе. Він тебе остерігається.

-Ну, гаразд, – неохоче погодився Микола. – Піду спробую. Не можливо вже їх слухати.

Микола вийшов зі своєї квартири на сходовий майданчик і подзвонив у ті двері, за якими чулася сварка. Дзвонити довелося кілька разів.

Нарешті, шум стих, двері різко відчинилися і на за дверима з’явилася сусідка Анжела.

-Що треба? – різко запитала вона.

-Привіт, сусідко, – спокійно кивнув їй Микола. – Ти мені можеш пояснити, чому, завжди, коли я вам у двері дзвоню, їх відчиняє не Ігор, а ти?

-Чого тобі треба, я питаю? – уже зі злістю повторила своє запитання Анжела.

-Чоловіка треба. Поклич його.

-Він зайнятий.

-Чув я, як він зайнятий, – усміхнувся Микола. – Поки не пізно, клич чоловіка, кажу. Терміново.

-Навіщо він тобі?

-Треба. Хочу в нього старий боржок сьогодні ж забрати. А то він ще, не дай Боже, після ваших сварок, переїде з квартири, і шукай його потім.

В кого тоді я тоді борг забиратиму? В тебе?

-Ігоре! – гукнула сусідка вглиб квартири. – Іди скоріше сюди, тут знову цей Микола. Якийсь борг хоче…

-Який ще борг? – пролунало з сусідського житла.

Через хвилину у дверях з’явився і сам Ігор.

-Що за маячня? Я тобі нічого не винен, – сказав він, дивлячись Миколі в очі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩