Максим подарував Ларисі обручку, яку куnив за останні rроші. Увечері він таємно зайшов у квартиру і почув розмову.

 

Максим довго стояв у ювелірному магазині та розглядав кільця. До вітрини підійшла консультант Олена. -Молода людина, ви так довго стоїте, можливо вам допомогти з вибором? -Розумієте, я шукаю каблучку з діамантом, але у мене всього 10 тисяч. -У цієї вітрини за таку суму ви прикрасу не знайдете, але у нас є подешевше, може щось зі срібла.

-Ні, Лариса срібло не одягне, мені саме діамант потрібен. -Це буде проблематично… хоч знаєте, у нас є 6раковані трішки. Зараз принесу. Олена принесла маленьку коробочку та відкрила її. -Тут ніжка біля камінця зігнута, та й у камені невеликі порожнечі, але людське око їх не бачить. Можу за 15 продати-найменше. -Вау. Воно дуже гарне, Ларисі якраз підійшло б. Але у мене із собою лише 10.

-Давайте так, ти його беріть, а 1 січня решту принесете. Все-таки Новий рік, повинні ж чудеса траплятися. Увечері щасливий Максим подарував Ларисі обручку, та була така рада, навіть стрибала від щастя. Потім Макс спустився в магазин, потрібно було фруктів докупити до столу, а прийшов він швидше, ніж треба, у черзі його пропустили вперед.

Зайшов у квартиру він тихо, то Лариса його не чула. Вона розмовляла по телефону зі своєю подругою: -Та ти уявляєш, кільце мені купив … та від куди у цього злидня студента такі гроші на діамант, я не розумію … Напевно, зараз буде півроку голодувати. Ні, я до вас сьогодні не приїду, все ж таки треба з цим залишитися, якось віддячити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩