Інна і Макс зустрічалися вже рік з хвостиком. І він, і вона, працювали, отримували неnогану зарnлату. Інна жила з батьками, а Макс знімав квартиру. Навколишні були впевнені, що в найближчому майбутньому будуть гуляти на їхньому весіллі. Позавчора Макс подзвонив Інні, і попросив її доnомогти в покуnці постільної бі лизни.

«А після, ми з тобою підемо в кафе. Там тебе чекає сюрприз. Упевнений, що ти оціниш його», — додав він після. У Інни відразу ж перед очима виник Ювелірний футляр, а всередині обручка.

«Ура! Він зважився!»- думала дівчина. Інна з усією відповідальністю і ретельно вибрала два комплекти білизни. Прискіпливо розглядала і забарвлення, і візерунок, і шви. Адже їй самій цією білизною користуватися. Коли покуnка була покладена в машину, Інна з Максом вирушили в кафе. Сіли за стіл.

Макс попросив дівчину закрити очі, що вона слухняно і зробила. — Можеш дивитися, — сказав Макс. Інна розплющила очі. Перед нею лежав заповітний ювелірний футляр. Обв’язаний червоною стрічкою з хитромудрим бантом. З вереском на весь зал: «я тебе обожнюю!»Інна кинулася обіймати Макса. — І я тебе люблю. Але ти подивися, що там, — сказав Макс.

Інна відкриває коробку, а там. Брелок у вигляді змії, символу наступаючого року?! Захоплення на обличчі Інни змінилося нерозумінням і образою. — Щось не так? Не подобається подарунок? — насупився Макс. — А кільце? — тільки й змогла прошепотіти Інна. — Яке кільце? — не зрозумів Макс. потім до нього дійшло, — ти думала, що я тебе заміж зватиму?

Ні, мила. Більше від тебе мені нічого не треба. Вибач, але я був упевнений, що і тебе влаштовують такі від носини… Не дослухавши, дівчина схопилася і швидким кроком покинула кафе. «Так мене ще ніхто не розчаровував. Козел! І що я в ньому знайшла?»,- думала Інна, віддаляючись від кафе.