Людмила була сама не своя через те, що чоловік не приїхав зустрічати її із новонародженою донечкою з пологового. Вона ж його попереджала, що їх сьогодні будуть виписувати. А як ніяково було перед медичним персоналом, який проводжав породіллю на вулицю, де на неї ніхто не чекав.

Батьки Людмили не змогли приїхати, бо живуть в іншій області. А коли побачила, як іншу жінку з усіма почестями, квітами й повітряними кульками зустрічав її коханий, то серце защеміло від образи. Ледве стримуючи сльози, викликала таксі й відправилась додому. Дорогою, в голові крутились слова, які вона скаже безвідповідальному, байдужому, чоловікові.

Хотілось думати, що він просто проспав, або на крайній випадок, перебрав з друзями, на радощах. Це було хоча б якимось логічним поясненням. Але реальність виявилась набагато жорстокішою. У ліжку, на яке вона зараз збиралась покласти новонароджене маля, лежала напівоголена незнайомка.

То ось, як молодий батько зустрічає свою сім’ю з пологового? Це так він цінує свою дружину й донечку? А Людмила стільки часу вірила його байкам про велику завантаженість на роботі, про термінові відрядження та друзів, які не могли обійтись без його допомоги. Тепер все стало на свої місця.

Нічого не з’ясовуючи, Людмила побігла до виходу. Чоловік хотів її наздогнати, але без штанів на вулицю не побіжиш. Вона застрибнула в таксі, яке ще не встигло від’їхати та наказала водію рушати. Вже в авто у неї ринули сльози. Водій нічого не розумів, навіть не знав адреси куди ж треба їхати.

Просто їхали уперед.

Людмила не мала запасного плану. Родичі та друзі залишились у рідному місті, грошей немає, ще й немовля розплакалось. Навіть не має чим оплатити проїзд. Трішки заспокоївшись, розказала водієві усю ситуацію.

На щастя він виявився досить чуйною людиною. Запросив її до себе додому. Там їх зустріла його дружина. Вона нагодувала молоду матусю гарячою вечерею та вклала з дитиною спати.

Подружжя дозволило Людмилі пожити в них кілька днів, поки по жінку не приїхали її батьки та не забрали доньку з онучкою до себе.

Чоловік намагався налагодити з нею зв’язок. Він постійно дзвонив, але Людмила не брала від нього слухавку. Вона змінила номер та не хотіла його більше бачити.

Оселившись у своїх батьків, зразу подала на розлучення та на аліменти. З чоловіком більше не перетинались. Йому було байдуже до того, як склалось життя його донечки.

Доля Людмили його теж не цікавила.

Мабуть, досі живе зі своєю новою пасією. Але Людмила більше не плаче. Підлий зрадник того не вартий.

КІНЕЦЬ.