Декілька тижнів тому мені виповнилося лише 1 7. А в моєму животику вже живе нове життя. Незабаром і пологи настали. І виявилися вони далеко не легкими. Я дала життя людині, та от сама тепер роздавлена і незадоволена своїм життям.

Лежу, відвернулась від малюка і не знаю, куди себе подіти від г оря, що написала відмову. Всі до одного пояснювали мені, що це все даремно я надумала, що потім стане лише гірше:

– Яка ж ти дурненька! Неодноразово ж пошкодуєш про цей крок. Перш ніж щось робити, треба разів сто подумати і прокрутити в голові всі можливі сценарії майбутнього. Ти тільки глянь, яка твоя доня гарненька. І ти зможеш дати їй найголовніше з того, чого не було у тебе. Дати їй материнську любов.

Та відповісти мені нічого. В палаті лише я та немовля. І її плач розриває мені серце. Відразу у голові пливуть спогади щасливого часу, проведеного з батьком новонародженої. Ми були такими щасливими разом, будували плани і жили спільними мріями. Він обіцяв мені золоті гори і одруження. Та як тільки дізнався про мою вагітність, зник безслідно, лише залишивши на столі гроші на аборт.

Саме тоді я і вирішила, що аборт зробити не зможу, але і виховувати те нове життя теж не зможу. Якщо вона не потрібна йому, то і мені тим більше. Не хочу, щоб щось нагадувало мені про нещасливе кохання. Я твердо знала, що моє діло зараз народити і написати відмову. А зараз моє маля поруч і я борюсь з собою, аби здійснити свій план і не піддатися емоціям.

Довго слухати її плач я не змогла, тому підійшла тихенько, тоді взяла дівчинку на руки, притулила до грудей і ніби весь світ зупинився. Наскільки маленькою і тендітною вона була, наскільки малими і милими були її ручки, ніжки. І в ту ж секунду в палаті стало моментально тихо. А по моїх щоках побігли гарячі пекучі сльози.

Я погодувала маленьку і пішла до медсестри, аби забрати  свою заяву про відмову. І на обличчі всього персоналу з’явились посмішки. Напевно, вони чекали цього рішення з таким трепетом, як і я.

– Ти молодець, що прийшла до цього рішення! Діти – квіти життя. І з якої причини ти б не хотіла її позбутися, воно того не варте. Ось побачиш, якою розрадою стане для тебе це малятко.

В той момент я і зрозуміла, що стала найщасливішою людиною в світі. І тепер уже точно ніколи не буду самотньою.

КІНЕЦЬ.