Нещодавно зі мною трапилась дещо цікава і доволі неприємна ситуація. Я вирішив навідатися до друга в гості, а по факту залишився без гаманця і особистих документів.

Як воно прийнято, я зайшов, роззувся, повісив рюкзак на вішалку і пройшов до вітальні. У друга був маленький син. Йому було вже майже шість рочків.

Ми з Андрієм та його дружиною довго не бачились, тому заговорились на декілька годин. Але потім я повернувся додому і лише тоді помітив, що гаманця з документами в сумці немає. В голову взагалі не приходило, хто і коли міг це витягти.

Я почав прокручувати в голові моменти свого дня, аж поки думки не перервав телефонний дзвінок. Це був Андрій, який повідомив, що його малий витягнув гаманець поки ми говорили. Тому друг попросив вибачення за такий прикрий випадок.

Тоді я підійшов і забрав свої речі. Але лише вдома помітив, що там бракувало одної купюри, а саме 500 гривень. Я знову ж зателефонував Андрію та спитав про це. Щоправда, тепер він сказав мені, що вони повернули все.

А я просто не знаю, як мені тепер повернути свої кошти. Все-таки 500 гривень – сума немаленька. Напевно, тепер нічого не доведеш і єдине, що я можу зробити – змиритися. Треба було перевіряти все на місці, але ж хто знав, що мене можуть обікрасти в домі найкращого друга.

Загалом, ось така прикра ситуація змінила мою думку про друга та його сина. Це ж яке виховання вони малому дають, якщо він може сперти кругленьку суму і не понести за це відповідальність?

Після цього випадку я точно зрозумів, що сумку свою потрібно завжди носити з собою, а не кидати будь-де. Тим паче, коли там є щось цінне.

КІНЕЦЬ.