Мені було 22, і я вже два роки зустрічався з Микитою. Він був хорошим хлопцем, тільки заміж мене не кликав. Моя молодша сестра вийшла заміж і чекала вже дитину, я теж хотіла. Вирішила сказати про це Микиті прямо. Він відповів мені, що він думає про це, тільки вважає, що ще рано, у нього немає житла. До своїх батьків він не зможе мене забрати: у них ще двоє дітей, школярі, а до моїх він не переїде: не чоловіча справа жити на території жінки.

І знімати він теж не хотів, мовляв без цього швидше зможе придбати будинок. Мені здалося, що він вішає локшину мені на вуха і я заявила, що чекати його не буду і йду. Він мені ще довго дзвонив, але я не брала трубку, приходив, але я просила мамі сказати, що мене немає вдома. У підсумку ми розлучилися.

Я почала зустрічатися з моїм однокласником Льошею, який в школі був закоханий в мене. Сама його не любила, але зустрічалася на зло Микиті. І, коли Льоша покликав мене заміж, також на зло Микиті погодилася. Ми розписалися. На церемонію прийшов Микита, подарував мені букет білих троянд, побажав щастя і поцілував в щоку.

Тільки цей поцілунок я сприйняла як ляпас. Я була сумною нареченою, яка періодично плакала. Тільки тоді я зрозуміла, що зробила дурість, прийняла погане рішення, тільки нічого не можна було змінити, штамп в паспорті стоїть, а свідоцтво про шлюб в руках. Льоша переїхав до нас з батьками.

Але ми незабаром переїхали. Моїм батькам не подобалося, що він після роботи сидить в комп’ютері і грає в ігри і не робить нічого по дому, продукти жодного разу не купував. А Льоша думав, мовляв раз будинок не його, навіщо він повинен горбатитися або витрачатися. Ми переїхали в знімну квартиру і, звичайно, грошей нам стало не вистачати. Після роботи я ще й підробляла до пізньої ночі, а Льоша все також сидів перед компом, мовляв у нього не залишається сил після роботи.

Виходить, я працювала на двох роботах, А Льоша навіть по дому нічого не робив, і всі ці справи залишав на мені. Незабаром я заваrітніла, він був дуже радий. У цей день він випив, і це стало для нього звичкою. Кожен день до народження дочки він випивав. А дочка наро дилася передчасно, через те, що Льоша штовхнув мене і я впала. Донька була здо ровою, але мені повідомили, що дітей у мене більше не буде.

З nологового будинkу батьки забрали мене з дитиною до себе. У підсумку з Льошею ми роз лучилися, я стала матір’ю-одиначкою. Дочка у мене росла розумницею. Одного разу ми гуляли з нею в парку, і я побачила Микиту з дружиною і сином. Вони були щасливі, дружина справжня красуня. А я була нещасною матір’ю одиначкою.

Джерело