Аня потрапила до дитбудинkу при живих батьках. Їй було лише три роки. Аня не пам’ятала своїх батьків, хоч намагалася згадувати риси обличчя матері. У неї в пам’яті залишився лише один плач, nлач хлопчика. Ким він був? Чому nлакав? Аня не знала. Аня не втрачала надії, що мати за нею повернеться.

Вона сиділа цілими днями біля вікна і чекала на маму. Ночами їй снився сон, щодня один і той же: вона намагається заспокоїти хлопчика, що плаче, але не знає, що зробити. Вона уві сні кричала на всю кімнату: «Тихіше, не nлач, я скоро прийду!» Одного ранку Аню покликали до кабінету директора, сказали – до неї прийшли.

— Ви впевнені? До мене? Дівчинка подумала, що то мати. Але помилялася. У кабінеті вона побачила незнайому пару. Коли Аня увійшла, вони замовкли, дивилися одне на одного. Потім жінка представилася і запитала її: — Чи не проти прогулятися з нами? Аня кивнула на знак згоди, вони взяли її за ручки та вийшли у двір. Вони гуляли, чоловік та жінка розповідали, чим вони займаються, які у них є інтереси.

Жінка додала, що у них є собачка, її звуть Рікі. Це єдине, що Аня запам’ятала, адже у її маленькій голові не знайшлося місця для складних назв їхніх посад. Мету свого візиту вони не позначили, але Аня добре знала, що зазвичай такі прийомні батьки знайомляться з дітьми, які їм сподобалися. Якщо вони повертаються, значить – не передумали. А вони повернулись.

Тільки цього разу жінка прийшла сама. Аню знову викликали до кабінету директора та їх залишили самих. — Анечка, я хочу зізнатися, навіщо ми приїжджали минулого разу. У нас із чоловіком є син, ми його прийомні батьки. Ми забрали його зовсім маленьким, а зараз йому вже 4. Я на сайті побачила тебе і помітила, що у тебе таке саме прізвище, як у нашого сина. Я навела довідки: з’ясувалося, що ви брат та сестра.

– У мене є братик? — Сказала Аня, і лише тоді зрозуміла, хто був хлопчик з її спогадів і сну. – Ми хочемо, щоб ви були разом. Якщо ти не проти, ми хотіли б удочерити тебе. Через кілька місяців брат із сестрою возз’єдналися. Ані було нелегко в новій сім’ї, але вона більше не бачила тих снів, адже знайшла свого брата, який навіть уві сні кликав її.

КІНЕЦЬ.